Нові праці відомих українських елліністів презентували в Києві

В Києві, у знаменитому будинку Лібермана, який щодня відвідують туристичні групи зі всієї України, у приміщенні Спілки письменників України, в неділю 20 січня ц.р. відбулася презентація наукових робіт членів ГС "Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті", співавторів: історика, відомого археолога, дослідника Ольвії - Світлани Мазараті та провідного наукового співробітника Інституту історії НАН України Валерія Томазова під назвою "Греки України: від античності до сучасності", а також першого тому фундаментальної праці відомого еллініста, дослідника Трипілля, мовознавця, доктора філологічних наук, професора Юрія Мосенкіса "Кукутень-Трипілля-Троя-Греція: Писемна історія 3500-1500 р.". Великий зал Будинку письменників України не зміг вмістити всіх бажаючих почути та побачити авторів, отримати довгоочікувані науковою спільнотою книги. Такі зустрічі вже стали доброю традицією Київського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті, в лавах якого відомі вчені, дослідники, письменники. Навесні, напередодні Дня Незалежності Греції, відбулася презентація книги В. Будакіду "Теметерон", яка, як і сьогоднішні, вийшла за сприяння та фінансування ТОВ "Грік Груп". Серед учасників зустрічі - Перший віце-президент ГО "Союз греків України" Шабан Генадій Васильович, члени Київських товариств греків, представники Ніжинського міського товариства греків імені Братів Зосимів на чолі з його головою Ларисою Зайко, науковці, вчені, громадські діячі. Дві телестудії знімали презентацію цих монументальних праць українських елліністів, а саме - телестудія Київського міського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті під керівництвом С. Ягубова, та друзів грецької спільноти - Союзу поляків України. Надзвичайно цікавими були виступи при обговоренні презентованих праць, серед яких варто виділити виступ найвідомішого дослідника Трипілля, патріота України Поліщука Олександра Степановича. Пан Поліщук разом з відомим дослідником Віктором Ющенко (екс-президентом України) підготували до цього видання передмову. Як і високодуховна людина, духовний пастир грецької громади, Владика Олександр (Драбинко), а також Голова Київського товариства імені Костянтина Іпсіланті професор Микола Корецький. Присутні мали можливість послухати визначного археолога України, доктора історичних наук, професора Михайла Відейка, найвідомішого антрополога України, доктора історичних наук, професора Сергія Сегеду, члена Європейської академії наук, мистецтв та літератури Дмитра Чистяка, почесного доктора Інституту культури (Франція) Дмитра Переверзєва тощо. Після закінчення офіційної частини відбулося товариське спілкування та обмін думками.  

ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΝ ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ. ΑΝΑΚΟΙΝΩΘΕΝ

Τό Οἰκουμενικόν Πατριαρχεῖον, ἐν δοξολογίᾳ πρός τόν Θεόν καί ἐν χαρᾷ καί ἱκανοποιήσει πολλῇ, ἀγγέλλει τήν ἐπιτυχῆ ὁλοκλήρωσιν τῶν ἐργασιῶν τῆς ἐν Κιέβῳ συνελθούσης σήμερον, 15ην Δεκεμβρίου 2018, Ἑνωτικῆς Συνόδου, ἱδρυτικῆς τῆς νέας Ὀρθοδόξου Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας Οὐκρανίας, τῆς ὁποίας Προκαθήμενος ἐξελέγη ὁ Μητροπο- λίτης  Περεγιασλάβ καί Μπελάϊα Τσερκώφ Ἐπιφάνιος. Ἡ Αὐτοῦ Μακαριότης ὁ νεοεκλεγείς Προκαθήμενος ἐπεκοινώ- νησε τηλεφωνικῶς πρός τήν Α. Θ. Παναγιότητα, τόν Οἰκουμενικόν Πατριάρχην, ὑπέβαλε τά σέβη του καί ἐζήτησε τήν εὐχήν καί εὐλογίαν τῆς Μητρός Ἐκκλησίας διά τήν εὐόδωσιν τοῦ ἐπ' αἰσίοις οἰωνοῖς ἀρχομένου πρωθιεραρχικοῦ ἔργου αὐτοῦ. Συναφῶς ἀνακοινοῦται ὅτι ὁ Οἰκουμενικός Πατριάρχης κ. κ. Βαρθολομαῖος προσεκάλεσε τόν Μακαριώτατον κ. Ἐπιφάνιον νά συλλειτουργήσουν ἐν Φαναρίῳ κατά τήν μεγάλην ἑορτήν τῶν Θεοφανείων καί νά παραδώσῃ εἰς αὐτόν τόν Τόμον ἱδρύσεως τῆς νέας ἀδελφῆς Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας. Ἐν τοῖς Πατριαρχείοις, τῇ 15ῃ Δεκεμβρίου 2018 Ἐκ τῆς Ἀρχιγραμματείας τῆς Ἁγίας καί Ἱερᾶς Συνόδου

2018: 85-ті роковини Голодомору. Україна пам'ятає — світ визнає!

Чисельні представники українських організацій — членів Світового Конґресу Українців з усієї планети, а також іноземні політики, суспільні діячі та науковці взяли участь у роботі Міжнародного форуму «Україна пам’ятає - світ визнає», присвяченого 85-тим роковинам Голодомору 1932–1933 років в Україні, а також у державних заходах на вшанування пам’яті жертв Голодомору, що проходили в рамках Форуму – меморіальному засіданні Верховної Ради України, мистецькій акції-реквіємі «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!» і жалобній ході учасників Форуму до Меморіалу жертв Голодомору. Заходи проходили в столичному місті Києві 22–24 листопада 2018 р. На офіційному відкритті були присутні: перший Віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем'єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович тощо. Сотні українських та іноземних дослідників, що вивчають Голодомор, духовенства, вчителів, молоді взяли участь у меморіальних заходах. Серед питань, що були винесені на обговорення Форуму: міжнародно-правова класифікація Голодомору як геноциду; інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні; осмислення наслідків геноциду для України і світу; тема Голодомору у просторі культури; підсумки, досягнення та перспективи систематизації досліджень; обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору, фактів і обставин злочинів, а також багато-багато інших питань. Крім того, у рамках заходу відбулися творчі зустрічі із кіномитцями, церемонія нагородження переможців 3-го Міжнародного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка і Лідії Коваленко, презентація виставок Українського інституту національної пам’яті «Голодомор 1932–1933. Геноцид голодом», «Спротив геноциду», «Люди правди»; виставка дитячих малюнків «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу: пам’ять в ім’я майбутнього»; виставка книг про Голодомор, інші геноциди, важкі сторінки української та світової історії. Під час меморіальних заходів зазначалося, що за ініціативою Світового Конґресу Українців та у партнерстві з Міністерством закордонних справ України, Інститутом національної пам'яті, Національним музеєм “Пам'яті жертв Голодомору” Свічку пам'яті було запалено у 85-ти містах у всіх куточках планети. У київських заходах взяла участь голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк. Свічка пам'яті була запалена складовою організацією СКУ - Асоціацією української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” в Атенах 14-го листопада 2018 року. Κερί μνήμης άναψε στην Αθήνα για εκατομμύρια θύματα του Τεχνητού Λιμού 1932-1933 στην Ουκρανία. Виступ Генерального секретаря Греко-Української Палати Герасімоса-Ніколаоса Бугаса під час меморіального заходу до 85-тих роковин Голодомору в Атенах 14-го листопада 2018 року (грецькою мовою). ΟΜΙΛΙΑ ΤΟΥ ΓΕΝΙΚΟΥ ΓΡΑΜΜΑΤΕΑ ΕΛΛΗΝΟ-ΟΥΚΡΑΝΙΚΟΥ ΕΠΙΜΕΛΗΤΗΡΙΟΥ κ. Γεράσιμου-Νικόλαου Μπουγά κατά την εκδήλωση της 14ης Νοεμβρίου 2018 για τη συμπλήρωση 85 χρόνων του ΓΟΛΟΝΤΟΜΟΡ, στη «Στοά του Βιβλίου».   https://www.youtube.com/watch?v=UJqQBKPX6SE&feature=youtu.be    

Ігор Жданов: інформація, що вийшла у низці міжнародних видань про фінансування молодіжних таборів, містить неправдиву інформацію

“Разом із колегами були неприємно здивовані матеріалом, що вийшов у The Washington Post –"Trainig kids to kill at Ukrainian nationalist camp" 12 листопада ц.р., а потім ще у кількох міжнародних виданнях. Автор матеріалу стверджує, що Міністерство молоді та спорту нібито фінансує радикальні націоналістичні організації – зокрема, в статті йдеться про те, що у цьому році Міністерство молоді та спорту виділило 4 мільйони гривень (близько 150 тисяч доларів) на фінансування декількох молодіжних таборів, що проводяться націоналістами, зокрема молодіжною організацією «Сокіл свободи», де навчають убивати росіян, а також, що Міністерство нібито потурає ксенофобії і расизму: https://www.washingtonpost.com/world/europe/training-kids-to-kill-at-ukrainian-nationalist-camp/2018/11/12/41023fa0-e652-11e8-8449-1ff263609a31_story.html?noredirect=on&utm_term=.86523943fa Що ж тут правда, а що відверта маніпуляція та брехня? Так ось крім того, що загаданий табір (за кошти його учасників) дійсно відбувався у червні у Тернопільській області, інформація, надана у цьому матеріалі, є відверто неправдивою. А про що ж свідчать реальні факти? Факт перший. Міністерство молоді та спорту не фінансувало і не фінансує громадські організації. Через конкурси проектів бюджетні кошти виділяються виключно на підтримку реалізації проектів громадських організацій. Дійсно, в цьому році із бюджету Міністерства було виділено 4 мільйони гривень саме на підтримку таких проектів: таборування, семінари, конференції, які громадські організації проводять у різних регіонах України, і так чи інакше пов`язані із темою національно-патріотичного виховання. Факт другий. Тернопільська обласна молодіжна організація "Сокіл свободи" подавала документи на участь у цьогорічному конкурсі, але її заявку було відхилено, і про це зазначено у рішенні конкурсної комісії: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/05/24/34/Rishennya_3.pdf Факт третій. Конкурс щодо проектів із національно-патріотичного виховання проводиться прозоро. У конкурсній комісії більшість її членів - не чиновники Міністерства, а представники громадськості (із повним складом комісії можна ознайомитись у відповідному наказі Міністерства № 2159 від 12.10.2011: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/37645 ). Цього року конкурсною комісією було обрано 30 проектів 19-ти громадських організацій: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/06/11/3/4420_3.4_-_3.pdf Проекти визначають відповідно до пріоритетів, які визначені в оголошенні конкурсу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36919. Відбір проектів проходить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1049: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36907. Факт четвертий. Під час розгляду проектів конкурсна комісія аналізує їх у тому числі на наявність у них проявів ксенофобії та дискримінації. У конкурсі не брала участь жодна організація, щодо якої є факти протиправної діяльності, в тому числі на ґрунті ксенофобії, встановлені судовим рішенням відповідно до статті 62 Конституції України. До речі, серед проектів, які подавалися, були кілька, спрямованих саме на подолання ксенофобії та підтримку національних меншин в Україні, і один з них, а саме "У майбутнє разом", вже реалізований "Конгресом національних громад України": http://www.kngu.org/ru/vseukrainskii-seminar-trening-u-maibutne-razom-proisov-u-cernigovi?fbclid=IwAR03-izUHdw_i8dQ1t8nvrGo_HHuSUcjfmf0IUCt45Y80EB0U1GdK0cSmSY. Організації, проекти яких підтримала Конкурсна комісія, перед виділенням бюджетних коштів заключають типову угоду із Міністерством, у пункті 3.3.4. якої зазначено: «Під час проведення заходів у рамках реалізації Проекту здійснювати заходи щодо недопущення ксенофобії». Також ми зверталися до представників національних меншин, зокрема до ромської громади, з пропозицією доєднатися до моніторингу всіх заходів, які фінансуються у рамках цього конкурсу, з метою виявлення та недопущення проявів ксенофобії і расизму. *** Особисто я пишаюсь тим, що з 2015 року нам, у тісній співпраці із громадськими організаціями, народними депутатами України, іншими членами Уряду та Президентом України вдалося відродити систему національно-патріотичного виховання в державі. Ні для кого не секрет, що до подій 2013-2014 років будь-які його прояви зводились до відвертої "шароварщини" для "галочки", або навмисне ігнорувались. З 2015 року понад 250 тисяч молодих людей в Україні з різних її куточків взяли участь у різноманітних заходах, які проводили громадські організації за підтримки Міністерства – більше 200 заходів! Мені шкода, що поважні видання "повелись" на гарячу начебто тему, не перевіривши факти. Але, з іншого боку, ця стаття і подібні їй є непрямим підтвердженням того, що національно-патріотичне виховання в Україні дійсно міцніє. Бо когось дуже нервує те, що молоді громадяни України стають більш свідомими, вивчають власну історію, усвідомлюють виклики, які постають перед нашою державою. Все це є свідченням того, що ми все робимо правильно. А журналістів, українських і іноземних, традиційно закликаю до плідної і чесної співпраці. Ігор Жданов, Міністр молоді та спорту України.” http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/41293

"МИ - НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ" - СВЯТО ПОКРОВИ НА ПЕЛОПОННЕСІ

Дорога українська громадо Греції (зокрема, Пелопоннесу), з 12-го по 14-те жовтня 2018 року таборуватимемо в м. Патра (Rodini Hotel Πάτρα, Κυανή Ακτή 265 00), і з великою радістю зустрінемося із земляками! Табір “Ми – нащадки козацької Слави”, як традиційний захід до Покрови, проходитиме за організацією Асоціації “Українсько-Грецька Думка” у співпраці з Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос”, Волонтерським рухом “Меценати для солдата” та під егідою Посольства України в Грецькій Республіці. Завдяки ґречній благодійній допомозі ТОВ Авіакомпанія “Джоніка”, участь у таборі візьмуть діточки з України, які втратили своїх татусів на війні. Ми всі з нетерпінням чекаємо на зустріч з ними! Хорошою нагодою для українців, які живуть на півострові, поспілкуватися з нами буде бажання завітати на масштабний захід у суботу 13-го жовтня о 18.30 в Патрах. “13 жовтня 2018 року українські діаспоряни Греції та гості з України візьмуть участь у великому заході – Першому фестивалі “Зустріч світового Еллінізму” під гаслом “Усі разом – можемо краще”, який відбудеться на стадіоні Аполлона в столиці Пелопоннесу – Патрах, район Перівола. Фестиваль проводиться Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос” у співорганізації з Периферією Західної Греції, за участю представників уряду Греції, органів місцевого самоврядування, церкви, дипломатичних місій на півострові, депутатів, а також підприємницьких, мистецьких та літературних кіл Греції. Зокрема, фестиваль благословить Митрополит Патри Хрисостомос, участь у заході візьмуть генеральний директор Генерального секретаріату для греків зарубіжжя МЗС Греції п. Міхаліс Коккінос, Тимчасово повірений у справах України в Греції п. Наталя Косенко, голова Обласної державної адміністрації Пелопоннесу п. Апостолос Катсіфарас та інші”.

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. СЛИВКА ВАДИМ

СЛИВКА ВАДИМ (опікун) - 19 років (28.07.1999). Має ще близнюка Володю. Вадим погодився бути керівником перельоту групи дітей з України до Греції, втративши теж тата на війні. Батько Вадима - доброволець з полку «Азов» загинув, підірвавшись на фугасній міні 12 грудня 2014 року поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область). Вашій увазі фільм про сім'ю полеглого героя "Тихого". https://www.youtube.com/watch?v=tWv_ZbJ8dKw

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ

ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ - 16 років (30.01.2002). Має старшу повнолітню сестру Оксану (26 р.). Ріст: 160; Розмір взуття: 37. Розмір одягу: S. Віка – донька захисника України старшого сержанта Миколи Штанського, котрий загинув 16 січня 2015-го року поблизу села Одрадівки Артемівського району, коли терористи вели обстріл з «Градів» – снаряд влучив у бліндаж. З великим теплом Віка згадує про загиблого на війні тата: «До 12 років я навіть уявити не могла, що можу втратити когось з близьких мені людей і наскільки важко буде потім. Розумію, що у кожного з нас бувають труднощі, але все, що нас не вбиває – робить нас сильнішими. Змінюю пріоритети в житті. Намагаюся цінувати кожен прожитий день, і не забувати робити приємне для інших. Відтоді, коли тата не стало, намагаюся більше уваги приділяти своїм найріднішим: мамі, у котрої поважні проблеми зі здоров’ям, та старшій сестричці. Вони мене у всьому підтримують та допомагають, але рідного тата замінити ніхто і ніщо не зможе». Донька героя навчається в 11 класі. Їй подобається вивчати історію, улюблені предмети математика та англійська, ходить на додаткові платні заняття з цих дисциплін. Хвилюється, що потрібно їм з мамою багато в чому відмовляти для цього. Любить читати енциклопедії, цікавиться біологією, квантовою фізикою, кібернетикою та астрономією. Дівчина багато працює над собою, намагається самостійно робити все, що від неї залежить, аби гарно навчатися, розвивати себе, адже мріє колись продовжувати навчання в англомовному виші, та в подальшому стати науковцем. Вікторія – дуже привітна і обдарована дитина, до нашого великого подиву ми з’ясували, що Віка самостійно вивчає корейську мову, хотіла б вивчити ще й китайську, каже, що добре було б мати підручник по вивченню цих мов. Взагалі її цікавить все, що пов’язано зі Східною культурою. Вона мріє відвідати країни Азії, а передусім Південну Корею. Хотіла б побувати в США, або в інших країнах Європи, особливо їй хочеться поспілкуватися англійською з іноземцями. Встигає Віка і фільми подивитися, до улюблених відносить «Гарі Поттера» та «Шерлока Холмса». Ще їй дуже подобаються пісні Святослава Вакарчука. Є у неї, як вона каже, і божевільні мрії – бо дитина прагне коли-небудь зустрітись із всесвітньовідомим фізиком-теоретиком Стівеном Гокінгом та з королевою Великобританії Єлизаветою ІІ. А серед безлічі досягнень цієї дівчинки й 6 медалей, міжнародний кубок, грамоти, дипломи з дзюдо. Попри велику зайнятість заняття не полишає, ходить у спортивний зал в Любомлі, турбується, що мамі сутужно його оплачувати. Окрім того, полюбляє пробіжки, вважає, що це хороша можливість помилуватися навколишньою природою, яка у кожну пору року по-своєму приваблива. До всього вище переліченого юна науковець ще й навчалася у музичній школі по класу саксофона, у неї вже був випускний, але вона продовжує займатися для себе, її навіть запрошують грати в оркестрі цієї школи. Опановує також і гру на фортепіано. Якби Вікторія стала політиком то перше на що спрямувала б свої зусилля – припинити війну. Далі удосконалила б реформи в галузі освіти та медицини. Незважаючи на зайнятість Вікторія завжди виділяє час для допомоги мамі. Не ґребує ніякою роботою по господарству: і посуд миє, і город впорядковує, і в садку лад наводить, і дров наносить і котел розпалить. А ще до її обов’язків входить доглядати за улюбленою кицькою Манькою. Інформація про батька дівчини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШИШОЛИК СЕРГІЙ

ШИШОЛИК СЕРГІЙ - ще 15 років (19.10.2002). Є ще повнолітні брат Іван і сестра Юлія. Ріст: 164. Розмір взуття: 40-41. Сергій є наймолодшим сином Шишолика Василя Серафимовича, бійця 59-тої окремої мотопіхотної бригади, який трагічно загинув 15 лютого 2016 року в районі с.Бахмутське, Бахмутського р-ну Донецької обл. Окрім Сергія в родині є ще двоє дорослих дітей: брат Іван працює вчителем фізкультури та сестра Олена є вчителем математики і має уже двійко своїх діток. Хлопець навчається в 11-му класі ЗОШ I-III ст. села Прилісне. До навчання відноситься з ентузіазмом, дуже старається, найбільше до вподоби точні науки, такі як математика, фізика, інформатика, а також англійська мова. У позаурочний час Сергій вивчає мови програмування, так як в майбутньому мріє бути програмістом. Ще одним захопленням хлопця є гра на музичних інструментах, зокрема на піаніно та гітарі. Він уже закінчив у цьому році музичну школу по класу фортепіано і старанно відвідує гурток із гри на гітарі, з якою, можливо, колись буде підкорювати великі сцени у складі якогось гурту. Одним із фаворитів серед сучасних рок-гуртів для Сергія є O.TORVALD, концерти яких хотів би побачити вживу та навіть поспілкуватися із їхнім солістом, так як дуже подобається творчість цього колективу. Сергій є не байдужим і до домашніх тварин. Каже, що дуже чудовими тваринками є хом’ячки. А удома тримає сіамського кота на ім’я Семен, за яким з радістю доглядає. І хоч Сергійко вже дорослий, та ще досі любить дивитися мультфільми: перед школою встигає переглянути чергову серію улюбленого “Губка Боб Квадратні Штани”. Авторитетом для Сергія є його мама Шишолик Тетяна Антонівна, яка після смерті чоловіка не зламалась і власним прикладом показала дітям, як стійко приймати усі випробування долі. Вона дуже сильна і це подобається її дітям. Не зважаючи на те, що мама дуже багато працює, на дітей час вона знаходить завжди. А діти, зокрема підліток Сергій, намагається допомагати їй, чим може: щосуботи прибирає у будинку (а будинок не маленький), порається по господарству, кожного дня їздить у магазин по хліб та виконує усілякі інші дрібниці, які можуть хоч якось полегшити життя матусі. З дитинства Сергію запам’ятався один випадок, який залишив свій слід і по цей час. Коли хлопчику було 1,5 року, він ошпарився гарячою водою і по тілі лишилися сильні опіки. З того часу дитина має інвалідність. І йому дуже не приємно та образливо, коли приходить плавати у басейн, а усі поглядають на нього скоса і питають, що то в нього за плями на тілі. Бо ж у нашому суспільстві не сприймають дітей з певними вадами чи відмінностями, і частенько цілком здорова дитина може отримати клеймо лише за якусь зовнішню несхожість зі своїми ровесниками. Хоч, як каже хлопець, ніяких ускладнень та проблем зі здоров’ям, пов’язаних із тим випадком, у нього немає. Сергій болісно сприймає війну в нашій країні. Він говорить, що Україна для нього як єдиний живий організм і кожного разу, коли чує про загибель українських військових, то у нього наче щось віднімає – потім воно заживає, але шрам то все одно лишається. І задля процвітання держави, на місці політиків, хлопець, у першу чергу, зупинив би кровопролиття, а вже потім проводив певні економічні реформи. Оскільки найважливіше для країни – це щасливі люди, а хіба можна бути щасливими, коли уже четвертий рік триває війна… Основний прибуток сім’я отримує влітку з продажу ягід та грибів, а постійної роботи у селі знайти практично неможливо. Побутові труднощі, як каже мама, вони з дітьми долають самостійно, бо виховала їх працелюбними та слухняними. Існує потреба в одязі для Сергія, найбільш актуальними на даний час є спортивні та джинсові штани. І мама, і Сергій з вдячністю відгукуються про людей, які стали для них опорою у скрутні хвилини. “Я кожного дня молюся за те, щоб швидше закінчилася ця нікому непотрібна війна. І щоб Господь дав здоров’я і терпіння у цій нелегкій місії, яку виконують воїни та волонтери.,” – каже мама Тетяна. Сергій щиро вдячний, що завдяки небайдужим людям має можливість бувати у Греції. Юнак дуже вдячний та щиро цінує усю надану йому допомогу. Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/28/shisholik.htm .

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ЧОПКО ЮРКО

ЧОПКО ЮРКО - ще 11 років (25.10.2006). Має ще молодшу сестричку Іванку (7 р.). Його зріст: 156 см, розмір взуття 38-39. Його татко Чопко Віктор Олександрович - загинув 25 березня 2016 р. поблизу міста Мар'їнка (Донецька область) під час обстрілу одного з крайніх опорних пунктів бригади. Залишилися у пам’яті дитини тільки щемливі спогади: «Коли він був живий, ми багато часу проводили разом. Він брав мене з собою на риболовлю влітку і взимку, то був найкращий час у моєму житті. Як тато їхав десь далеко і надовго на роботу, то завжди привозив гарні подарунки, в мене були найкращі і найбільші машинки. Він мене майже ніколи не сварив. Таке було лише раз, але я звичайно був винен, залишився сам у хаті та вчився запалювати сірники, добре, що навчання пройшло не успішно». Найбільше, про що мріє Юрко - щоб припинилася війна, щоб розвивалася Україна економічно і культурно, адже це найкраща країна у світі, де є безліч природних багатств та найбільша цінність - працьовиті люди. Він вважає, що життя в нас налагодиться лише тоді, коли об'єднається український народ, а розвиток економіки забезпечить гідний рівень життя громадян. Аж не віриться, що хлопчик з такими дорослими поглядами навчається лише в 6 класі. Зі шкільних предметів йому подобаються інформатика, трудове навчання та фізкультура. Любить проводити час зі своїми друзями - разом грають футбол у дворі (улюблений футболіст - Кріштіану Роналдо), їздять на велосипеді, складають конструктори лего. У вільний час грає комп'ютерні ігри та дивиться мультики. Улюблені герої Спайдермен, Бетмен. В майбутньому планує вивчати технічні науки, щоб навчитися створювати власні комп'ютерні ігри. А ще йому подобається гратися з маленькими собачками. За кордоном ще не був ні разу, хоча волонтери пропонували неодноразово. Юрко щороку відвідує фестиваль, який проводиться у травні в музеї, де працює його мама Віра. Іноді виступає на відкриттях виставок, бере участь у організації свят. Оскільки мама працює, то вдома у нього багато обов'язків: миє посуд, прибирає у будинку, влітку допомагав мамі з консервацією та прополювати город від бур'янів. Він усвідомлює, що має бути хорошим прикладом для молодшої сестрички Іванки, котра пішла в школу. Кожного дня він її забирає після уроків, заводить додому та разом з нею обідає. Інколи він читає для неї казки. Любить, коли мама розповідає їм цікаві історії на ніч. Нещодавно вони перебралися в свій дім, спочатку було важко без друзів, сумував за бабусею Софією, хоч вона живе неподалік, у сусідньому селі. Але з часом звик, адже поруч завжди є молодша сестричка, та ще й двоюрідні Настя та Сашко. Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/27/chopko.htm

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ЗЕЛІНСЬКА ЮЛІЯ

ЗЕЛІНСЬКА ЮЛІЯ – 13 років (09.03.2005). Має ще молодшого брата Дмитра ( 9 р.). Її зріст: 158; Розмір одягу: XS; Розмір взуття: 37-38. Вона є донькою Зелінського Василя Аркадійовича, солдата розвідника 51-шої окремої механізованої бригади. 28 серпня 2014 року мав бути вдома поруч з дружиною, святкуючи 10-ту річницю спільного весілля, та відпросився на ще один день, для виконання надважливого завдання… Відпросився у вічність… Василь загинув наступного дня неподалік села Чумаки (урочище Червона Поляна) під час виходу так званим «зеленим коридором» з Іловайська... Його тіло упізнане по ДНК-експертизі та перепоховане 30 січня 2015 року у рідному селі Липини. А двоє його діток і досі до кінця не вірять, що поховали свого татка, адже у снах він часто повертається додому… Зараз Юля вже навчається в 8-му класі. З предметів дуже любить англійську мову і фізкультуру. Як і її тато добре грає у футбол і має неабиякі здібності до цієї гри. Як вона сама говорить: " Я – гарний голкіпер, у ворота якого важко забити". Окрім спорту, має хист до юриспруденції. Дівчинка також дуже хотіла б спробувати себе у ролі детектива і попрацювати за кордоном. Ще одна мрія, яка для неї є більш вагомою, пов'язана з футболом. На запитання, кого з відомих людей вона б хотіла побачити найбільше, Юлія впевнено відповідає – футболістів київського "Динамо". Юлічці до вподоби рухливі сучасні танці. Зокрема, їй подобається займатися з братом хіп-хопом та брейк-дансом! А ще Юля з дитинства мріяла стати моделлю, про що говорила мамі, котра лише сміялась з цього, а тато підтримував і підбадьорював доньку та казав, що все зробить, аби її мрія збулась. І ось уже другій рік дитина навчається в школі моделей "Grace Model House" і має вже перший великий здобуток у її складі – у листопаді 2017 року спільно з іншими учнями долучилась до перемоги у міжнародному фестивалі-конкурсі «Україна єднає світ», що відбувся у Києві! Ось така різностороння та допитлива наша наступна дівчинка з родин Небесного Легіону, яка не зупиняється ні перед чим, щоб пізнати щось нове та цікаве! Тому не дивно що в неї останнім часом з’явилось ще одне хобі – фотографувати та робити селфі на пам'ять з рідними та подругами. Не дивлячись на те, що дівчинка не має навіть простеньку фототехніку. Але попри цих обставин у неї виходить досить непогано, ще й гарно обробляючи свої відзняті світлини. Юля опікується своїм молодшим братом – Дмитриком, а також з особливою теплотою говорить про свою маму Аллу. Саме вона є найбільшим життєвим авторитетом для дитини, тому намагається не лише бути слухняною, а й допомагати їй по господарству і це їй дуже добре вдається! А ще Юля любить маленьких діточок та із задоволенням проводить з ними час, гуляє та бавиться. Вона легко знаходить спільну мову з будь-яким малюком, дуже любить своїх рідних, з величезним задоволенням цінує українські традиції та пишається своїм татком-Героєм! Алла Олександрівна розповідає, що старається забезпечити сім’ю усім необхідним, однак навіть одягнути дітей нині задоволення не з дешевих, тож буде вдячна від одягу та взуття. Інформація про батька дитини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/9/zelinsky.htm