ВЕЛИКДЕНЬ 2024 / ΚΑΛΟ ΠΑΣΧΑ 2024

Зичимо Вам благословенних свят Воскресіння Господнього!
Σας ευχόμαστε μια ευλογημένη Ανάσταση!

Το ISIS είναι τρομοκράτης, οπότε ποια είναι η Ρώσικη Ομοσπονδία;

Posted on March 27, 2024 by Pressservice USCC Ενώ το Κρεμλίνο προσπαθεί να συνδέσει την Ουκρανία με την τρομοκρατική επίθεση στο Crocus City Hall, το Ισλαμικό Κράτος (ISIS), και συγκεκριμένα το αφγανικό παρακλάδι του, γνωστό ως ISIS-K, ανέλαβε την ευθύνη για τους πυροβολισμούς στην αίθουσα συναυλιών στο Κρασνογκόρσκ, στην περιοχή της Μόσχας.

Δημαρχείο του Crocus City Hall

Η ισλαμική ομάδα που αυτοαποκαλείται Κράτος Χορασάν (ISIS-K), η οποία πήρε το όνομά της από το παλιό όνομα μιας περιοχής που περιλάμβανε τμήματα του Ιράν, του Τουρκμενιστάν και του Αφγανιστάν, εμφανίστηκε στο ανατολικό Αφγανιστάν στα τέλη του 2014 και απέκτησε γρήγορα τη φήμη της ακραίας βιαιότητας. Μεταξύ των κινήτρων για να βλέπει η ομάδα αυτή τη Ρωσία ως εχθρό της, οι ειδικοί αναφέρουν τη συμμετοχή της Μόσχας στον παγκόσμιο αγώνα κατά του ISIS και των θυγατρικών του, ιδίως μέσω των ρωσικών στρατιωτικών επιχειρήσεων στη Συρία και των προσπαθειών της να δημιουργήσει δεσμούς με τους Αφγανούς Ταλιμπάν, τον αντίπαλο του ISIS-K στο έδαφός του. Υπάρχει λοιπόν λόγος για να διαπράξει κανείς τρομοκρατική επίθεση, αλλά αξίζει τον κόπο να βάλει τη Ρωσία και το ISIS στις αντίθετες πλευρές των οδοφραγμάτων; Η Ρωσία είναι ο κύριος "εξαγωγέας" μαχητών προς το ISIS Εξάλλου, από την εμφάνιση του ISIS, έχουν διαδοθεί επανειλημμένα πληροφορίες ότι η Ρωσία ενδιαφέρεται για την ύπαρξη μιας τέτοιας τρομοκρατικής ομάδας στη Μέση Ανατολή. Το 2015, ο αρχηγός του Γενικού Επιτελείου του Ελεύθερου Συριακού Στρατού (FSA), υποστράτηγος Ahmed Khalid Birri, δήλωσε ότι "...η Ρωσία συνεργάζεται τόσο με το καθεστώς όσο και με το ISIS. Με άλλα λόγια, η Ρωσία δεν έχει στόχο να καταπολεμήσει την τρομοκρατία". Υποστήριξε ότι οι Ρώσοι, μέσω των ενεργειών τους στη Συρία, επιδιώκουν να επωφεληθούν από τα δεύτερα μεγαλύτερα κοιτάσματα φυσικού αερίου στον κόσμο που βρίσκονται ανατολικά της πόλης Χολμς και σε άλλα μέρη της χώρας. Επιπλέον, ο στρατηγός τόνισε ότι μόνο το 5% των ρωσικών επιθέσεων στρέφονται κατά του ISIS. Το υπόλοιπο 95 τοις εκατό στοχεύει στις θέσεις του Ελεύθερου Συριακού Στρατού (FSA). Η ύπαρξη και οι δραστηριότητες του ISIS ήταν πράγματι επωφελείς για τη Ρωσία, διότι η παρουσία της ομάδας και η καταπολέμηση της (ή η απομίμησή της) επηρέασαν την άνοδο των τιμών του πετρελαίου. Επίσης, ο "αγώνας" κατά του ισλαμικού χαλιφάτου ήταν και παραμένει μια βολική δικαιολογία για τη Ρωσία να ενισχύσει τη στρατιωτική της παρουσία στη Μέση Ανατολή και την Κεντρική Ασία και να εμβαθύνει τη στρατιωτική και πολιτική ενοποίηση των κρατών της περιοχής με τη Ρωσία," λέει ο Serhii Kuzan, επικεφαλής του Ουκρανικού Κέντρου Ασφάλειας και Συνεργασίας. Έτσι, δεδομένων αυτών των ενεργειών και δηλώσεων, δεν αποτελεί ίσως έκπληξη το γεγονός ότι οι ίδιοι οι Ρώσοι τροφοδοτούν αυτό το κίνημα. Σύμφωνα με την έκθεση "Πέρα από το Χαλιφάτο: Foreign Fighters and the Threat of Their Return" που δημοσιεύθηκε τον Οκτώβριο του 2017 από την εταιρεία συμβούλων Soufan Group, η Ρωσία αποδείχθηκε ο κύριος "εξαγωγέας" μαχητών προς την τρομοκρατική οργάνωση Ισλαμικό Κράτος. Εκείνη την περίοδο, 3417 Ρώσοι πολεμούσαν για το ISIS. "Λίγοι άνθρωποι μιλούν γι' αυτό, αλλά μέσα στην ISIS - αυτή την τρομοκρατική οργάνωση - οι Ρώσοι ήταν η δεύτερη μεγαλύτερη εθνοτική ομάδα. Ήταν μία από τις πολυπληθέστερες ομάδες. Για χρόνια, Ρώσοι πολίτες εγκατέλειπαν τη Ρωσία μέσω του Νταγκεστάν και στη συνέχεια κατέληγαν να εντάσσονται στην ομάδα ISIS, κυρίως στο συριακό τμήμα της. Είναι πολύ ενδιαφέρον ότι όταν έφυγαν μέσω του Νταγκεστάν, όλοι τους έλαβαν ασφάλιση μέσω του ρωσικού Ταμείου Υποχρεωτικής Ιατρικής Ασφάλισης. Όλοι τους είχαν ορισμένες παροχές, ασφάλιση κ.λπ.", λέει ο Oleksandr Kovalenko, στρατιωτικός και πολιτικός παρατηρητής στην ομάδα Information Resistance. Η τρομοκρατία έχει ρωσικό πρόσωπο Τρομάζοντας τον κόσμο με το ISIS και, όπως βλέπουμε, υποστηρίζοντάς το, η Ρωσία έχει επιβάλει στη διεθνή κοινότητα την ιδέα ότι η τρομοκρατία δεν μπορεί να νικηθεί χωρίς αυτήν και, ως εκ τούτου, πρέπει να καταπολεμηθεί από κοινού.

Ουκρανικές πολυκατοικίες καταστράφηκαν από τη Ρωσία

"Η σειρά των τρομοκρατικών επιθέσεων που έλαβαν χώρα στις Βρυξέλλες επιβεβαιώνει το δίκιο όσων στοχεύουν στη συνεργασία της ΕΕ με τη Ρωσία στον αγώνα κατά της τρομοκρατίας και τονίζουν ότι η κύρια απειλή για την ευρωπαϊκή ασφάλεια δεν προέρχεται από τη Ρωσία, αλλά από διεθνείς τρομοκρατικές οργανώσεις", δήλωσε ο Alexei Pushkov, τότε επικεφαλής της Επιτροπής Διεθνών Υποθέσεων της Κρατικής Δούμας, σχολιάζοντας την τρομοκρατική επίθεση του 2016 στη βελγική πρωτεύουσα. Σε παρόμοιο μήκος κύματος μίλησαν και άλλα πρόσωπα προσκείμενα στη ρωσική κυβέρνηση, μεταξύ των οποίων ο επικεφαλής της Δημόσιας Επιτροπής που υπάγεται στο ρωσικό υπουργείο Άμυνας, Ιγκάρ Κοροτσένκο, ο οποίος κάλεσε την Ευρώπη να εγκαταλείψει την πολιτική των κυρώσεων κατά της Ρωσίας με φόντο τις επιθέσεις στο Παρίσι. Στρέφοντας την προσοχή του κόσμου στην εξεύρεση εχθρών εκτός των συνόρων της και παρουσιάζοντας τον εαυτό της ως θύμα τους, η Ρωσία, εν τω μεταξύ, είναι ασύγκριτη με το ISIS όσον αφορά τον αριθμό των εγκλημάτων και τον τρόπο που διαπράχθηκαν και έχει πλέον το καθεστώς της Νο 1 τρομοκρατικής οργάνωσης στον κόσμο. Εξάλλου, είναι η χώρα που εξαπέλυσε τον πιο αιματηρό πόλεμο στην Ευρώπη μετά τον Β' Παγκόσμιο Πόλεμο, διαπράττει εγκλήματα πολέμου και γενοκτονία αμάχων στην Ουκρανία, απειλεί τον κόσμο με πυρηνικό πόλεμο και κατέλαβε το μεγαλύτερο πυρηνικό εργοστάσιο της Ευρώπης. Υπάρχει τόσο πολύ αίμα στα χέρια της Ρωσίας που δεν της αξίζει η εικόνα της χώρας-θύματος και, κατά συνέπεια, η συμπάθεια, ενώ καταστρέφει καθημερινά πόλεις με άμαχο πληθυσμό και σκοτώνει αμάχους. "Σημειώστε: η τρομοκρατική επίθεση στα ρωσικά προάστια, η οποία επιτράπηκε να πραγματοποιηθεί από τις ρωσικές ειδικές υπηρεσίες και δεν εμποδίστηκε από τις μονάδες της ρωσικής φρουράς, επειδή αυτές βρίσκονται αυτή τη στιγμή στην Ουκρανία, δεν επηρέασε τα σχέδια για τις πυραυλικές επιθέσεις της Ρωσίας σε ουκρανικές πόλεις και πολιτικούς στόχους. Στις τέσσερις ημέρες από τις 22 Μαρτίου, η Ρωσία χρησιμοποίησε 270 όπλα (βαλλιστικούς πυραύλους και πυραύλους κρουζ, μη επανδρωμένα αεροσκάφη και τον υπερηχητικό πύραυλο Zircon) για αεροπορικές επιθέσεις στο έδαφος της Ουκρανίας. Μεταξύ αυτών, αξίζει να επισημανθεί η τρομοκρατική επίθεση του Μαρτίου, η οποία χρησιμοποίησε αριθμό ρεκόρ πυρομαχικών, σε κρίσιμες υποδομές, συμπεριλαμβανομένου του υδροηλεκτρικού σταθμού της Ζαπορίζια. Πώς αλλιώς μπορεί να ονομαστεί αυτό παρά τρομοκρατία στη χειρότερη εκδήλωσή της", θέτει ρητορικό ερώτημα ο Σ. Κουζάν. Σύμφωνα με τον ΟΗΕ, ο πόλεμος που έχει εξαπολύσει η Ρωσία στην Ουκρανία, σύμφωνα με τα επίσημα στοιχεία μόνο, έχει σκοτώσει περισσότερους από 10.000 αμάχους. Ο πραγματικός αριθμός μπορεί να είναι πολύ μεγαλύτερος. Το Ενιαίο Μητρώο Προδικαστικών Ερευνών, σύμφωνα με το Γραφείο του Γενικού Εισαγγελέα, περιέχει πληροφορίες για περισσότερα από 128.000 θύματα ρωσικών εγκλημάτων πολέμου και ο αριθμός αυτός αυξάνεται καθημερινά. Επιπλέον, σύμφωνα με τους εισαγγελείς ανηλίκων, 1796 παιδιά έχουν υποφέρει ως αποτέλεσμα της ρωσικής επιθετικότητας, 535 από τα οποία σκοτώθηκαν και 1261 υπέστησαν τραυματισμούς ποικίλης σοβαρότητας. Η υπηρεσία τονίζει ότι οι αριθμοί αυτοί δεν είναι οριστικοί, καθώς βρίσκονται σε εξέλιξη εργασίες για την εξακρίβωσή τους στις περιοχές ενεργών εχθροπραξιών, στα προσωρινά κατεχόμενα και απελευθερωμένα εδάφη. Σήμερα, ο ρωσικός στρατός πραγματοποιεί καθημερινά πυραυλικές και βομβαρδιστικές επιθέσεις στις παραμεθόριες περιοχές της περιοχής Sumy, τρομοκρατώντας τον άμαχο πληθυσμό και εξαφανίζοντας ολόκληρα χωριά με κατευθυνόμενες αεροπορικές βόμβες. Σε αντίθεση με την εκδοχή ότι το ISIS εμπλέκεται στην τρομοκρατική επίθεση στη Μόσχα, οι Ρώσοι πιλότοι εξακολουθούν να κατηγορούν τους Ουκρανούς γι' αυτήν και γράφουν "για τα θύματα του Crocus City Hall" στις βόμβες που χρησιμοποιούνται για την καταστροφή ουκρανικών χωριών. Ομοίως, παρά το γεγονός ότι οι δύο συλληφθέντες ως ύποπτοι για τη διάπραξη τρομοκρατικής επίθεσης προέρχονταν από την Τουρκία, η Ρωσία δεν κατηγορεί τους Τούρκους για την οργάνωση του εγκλήματος, αλλά επιμένει πεισματικά σε ένα "παράθυρο" στα ουκρανικά σύνορα. Όμως, όσο κι αν η Μόσχα προσπαθεί να κρύψει τα εγκλήματά της και να τα χρεώσει σε άλλους, η διεθνής κοινότητα αντιδρά με σκεπτικισμό. Η Δύση δεν πιστεύει στα δάκρυα Στις 13 Οκτωβρίου 2022, η Κοινοβουλευτική Συνέλευση του Συμβουλίου της Ευρώπης ενέκρινε ψήφισμα με το οποίο αναγνωρίζει τη Ρωσία ως τρομοκρατικό καθεστώς. Πρόκειται για τον πρώτο διεθνή θεσμό που ανταποκρίνεται στην έκκληση του προέδρου Volodymyr Zelenskyy να χαρακτηρίσει επίσημα τις ενέργειες της Ρωσίας στην Ουκρανία ως τρομοκρατία. Επομένως, μέσα από αυτό το πρίσμα θα πρέπει να εξεταστούν οι δηλώσεις που έκαναν οι κορυφαίες χώρες του κόσμου μετά την τρομοκρατική επίθεση στο Crocus City Hall. Οι Ηνωμένες Πολιτείες, για παράδειγμα, απέρριψαν αμέσως την εμπλοκή της Ουκρανίας στην επίθεση, τονίζοντας ότι η Ρωσία είχε προειδοποιηθεί εκ των προτέρων για την απειλή μιας τέτοιας τρομοκρατικής επίθεσης. Με τη σειρά του, το Ηνωμένο Βασίλειο προειδοποίησε τον Ρώσο πρόεδρο να μη χρησιμοποιήσει την τρομοκρατική επίθεση ως πρόσχημα για την εντατικοποίηση του πολέμου. Η Alicia Kearns, πρόεδρος της Επιτροπής Εξωτερικών Υποθέσεων, τόνισε επίσης ότι δεν υπάρχουν ενδείξεις σύνδεσης της τρομοκρατικής επίθεσης με την Ουκρανία. Παράλληλα, η Γερμανία προειδοποίησε να μην αποδίδεται στη Ρωσία υπερβολικός ρόλος θύματος μετά την επίθεση στο δημαρχείο του Crocus. Για παράδειγμα, ο επικεφαλής της Επιτροπής Εξωτερικών Υποθέσεων της Μπούντεσταγκ, Μίχαελ Ροθ, υπενθύμισε ότι η ίδια η Ρωσία ενεργεί ως τρομοκρατικό κράτος: "Συμπάσχουμε με τα πολλά αθώα θύματα στη Μόσχα. Ωστόσο, δεν πρέπει να ξεχνάμε ότι η ίδια η Ρωσία είναι ένα τρομοκρατικό κράτος, το οποίο για άλλη μια φορά τρομοκράτησε χθες το βράδυ τους Ουκρανούς πολίτες με επιθέσεις με πυραύλους και μη επανδρωμένα αεροσκάφη. Αυτοί που σπέρνουν τον τρόμο θερίζουν τον τρόμο".

Πολυκατοικία στην Ουκρανία καταστράφηκε από τη Ρωσία

Ο Roderich Kiesewetter, εκπρόσωπος για την εξωτερική πολιτική της κοινοβουλευτικής ομάδας της Χριστιανοδημοκρατικής Ένωσης και της Χριστιανοκοινωνικής Ένωσης, δεν αποκλείει ότι η τρομοκρατική επίθεση κοντά στη Μόσχα ήταν μια επιχείρηση με ψεύτικη σημαία που οργανώθηκε από την ίδια τη Ρωσία. "Σε αυτό το σημείο, δεν μπορούμε να αποκλείσουμε ότι επρόκειτο για μια επιχείρηση με ψεύτικη σημαία που οργανώθηκε από την ίδια τη Ρωσία, ακόμη και αν ένα ισλαμιστικό υπόβαθρο φαίνεται αρκετά πιθανό, ιδίως δεδομένου ότι η ISIS ανέλαβε την ευθύνη", δήλωσε. Σύμφωνα με τον Serhii Kuzan, ακόμη και η σημερινή δήλωση του ISIS δεν επηρεάζει την επιθυμία του Πούτιν να εμπλέξει την Ουκρανία στην τρομοκρατική επίθεση. "Θέλει να αποσπάσει την προσοχή από τα εγκλήματα που διέπραξε η Ρωσία στην Ουκρανία. Πρόκειται για τον ίδιο γραφικό χαρακτήρα που είχε κατά τη διάρκεια των τρομοκρατικών επιθέσεων του 1999. Με αυτή την παραπληροφόρηση, η Ρωσία επιδιώκει έναν διπλό στόχο: να αναγκάσει τη Δύση να διακόψει τη στρατιωτική βοήθεια προς την Ουκρανία και να κινητοποιήσει ξανά τον ρωσικό πληθυσμό, καθώς έχει κουραστεί από τον πόλεμο", σημειώνει ο κ. Σόιμπλε. σχολίασε ο επικεφαλής του USCC για τις ρωσικές προθέσεις στη βελγική έκδοση της L'echo. Οι δηλώσεις αυτές υπονοούν ότι το ίδιο το Κρεμλίνο θα είχε τη δυνατότητα να καταπολεμήσει την τρομοκρατία αν δεν είχε στείλει τα δικά του στρατεύματα στην Ουκρανία και δεν είχε επικεντρώσει τις προσπάθειές του στη δίωξη της αντιπολίτευσης, στη σύλληψη Ρώσων για αντιπολεμικές αναρτήσεις στα μέσα κοινωνικής δικτύωσης και στη χρήση τεράστιων ανθρώπινων και οικονομικών πόρων για να δικαιολογήσει και να διεξάγει πόλεμο. Και αν η τρομοκρατία πρέπει να τιμωρηθεί, τότε αυτή που την εξαπέλυσε, η Ρωσία, αξίζει αυτή την τιμωρία πρώτα και κύρια. https://uscc.org.ua/en/isis-is-a-terrorist-so-who-is-russia/ https://uscc.org.ua/idil-teroryst-to-hto-zh-todi-rosiya/

Липень 2019-го. Vl Форум української діаспори в Греції

  Так все починалося... Сонячна Греція. Півострів Пелопоннес. Коринфська затока. Берег Іонічного моря. Готель «Родіні»... Саме сюди почали з’їжджатися українці з різних країн світу. Українська діаспора та гості з батьківщини зібралися в цьому райському куточку благословенної елладської землі не на відпочинок, а до праці. Так, 1-го липня 2019 року розпочав свою роботу Vl Форум української діаспори в Греції «Дорогою правди», який вшосте проходив за ініціативою та організацією Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” та на цей раз - під егідою Світового Конґресу Українців. Серед учасників вже традиційно керівники та представники діаспорних організацій, науковці, освітяни, журналісти, громадські діячі тощо. Знайомство Перший день - день знайомства. Під шум морських хвиль, на білосніжній веранді готелю, господиня заходу - Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка» Галина Маслюк представила всіх учасників. Україна, Угорщина, Англія, Німеччина, Франція, Канада, Греція - така географія прибулих на цьогорічний Форум гостей. Представників світового українства привітав Голова спілки українсько-грецької дружби Пелопоннесу «Фарос» - Міхаліс Родопулос. На завершення всі отримали від організаторів подарунки - футболки з логотипом форуму, які кольором так гармонійно доповнювали синь моря та блакить неба. З морем кожен знайомився самостійно, адже воно, як кохання - безмежне, прекрасне, загадкове та неповторне. Круглий стіл із питань Засобів Масової Інформації (ЗМІ) Наступний день розпочався за планом - Круглим столом із питань ЗМІ «Роль діаспори у покращенні міжнародного іміджу України у світі». Олекса Підлуцький - модератор, доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук, у своєму виступі розкрив тему взаємодії діаспори з мас-медіа країн перебування заради просування інтересів України в світі. Ольга Гресько, модераторка, доцентка кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидатка філологічних наук, акцентувала увагу на авторській журналістиці української діаспори як авторитетному джерелі правдивої інформації. Актуальним був виступ Тараса Марусика: Мовні акти, які змінили Україну: від закону до закону (1989-2019). У своїй доповіді пан Тарас зробив аналіз тридцятилітнього шляху боротьби за мову. Від першого «Закону про мови в Українській РСР» - до сьогоднішнього «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Незважаючи на нові виклики, боротьба триватиме, доки українська мова не посяде конституційно визначеного статусу у всіх сферах життя на всій теритотії України. Оксана Косик, кандидатка біологічних наук, доцентка ННЦ інституту біології і медицини, розказала про ландшафтний дизайн як складник сучасної екокультури європейців, а Славка Ройкова (Словаччина – Велика Британія) – про українців та русинів Словаччини. Особливим був виступ відомого українського художника Олега Шупляка - члена НСХУ, заслуженого художника України, лауреата премії ім. Михайла Бойчука, всеукраїнської премії ім. Братів Лепких, автора офіційного логотипу до 200-річчя народження Т. Шевченка. Жанрист говорив про автентичність української культури в авторських картинах - ілюзіях. Полотна митця давно відомі за межами України. Пан Олег малює оптичні ілюзії - двозори, в яких криється потайний зміст, в залежності від оптичного кута, під яким на них дивитися. А панно «Берегиня» пана Шупляка, мабуть, найпопулярніша його робота в Україні. Тому всі присутні були дуже зворушені виставкою репродукцій художника. Лелеки, батьківська хата, рідне гніздечко, мальви - обереги української душі, вічний біль і туга чужини. На закінчення круглого столу до готелю навідалися гості — Надзвичайний та Повноважний Посол України в Греції Сергій Шутенко у супроводі першого секретаря з консульських питань посольства України в Греції Ганни Тіщенко. Учасники форуму радо вітали представників української дипломатичної місії з вдячністю за те, що офіційна Україна є уважною та прислухається до запитів діаспори. Перші слухачі книги, яка ще пишеться А присмерком всі зібралися біля моря, щоб під заспокійливий хлюпіт хвиль послухати уривки з нової книги Олексія Бобровнікова під робочою назвою “Сіра зона” у виконанні самого автора. Восени уривки з цієї книги читатимуться англійською та німецькою мовами в Німеччині, під егідою Пен-центру, стипендіатом якого є автор з України. Тим часом молодий талановитий письменник, серед іншого, настільки живо передав трагічні події кінця Майдану, початку війни, очевидцем та учасником яких був сам, що слухачі мимоволі повернулися в тривожні дні чотирнадцятого року, по-новій переживаючи ті страшні доленосні часи. В програмі Форуму був ще один Круглий стіл “Впровадження комплексної системи української освіти за кордоном: проблеми та перспективи” - тема, яка жваво обговорювалася учасниками протягом всього часу. Круглий стіл з питань освіти, що відбувся (чи, краще, тривав) у рамках VI Форуму української діаспори, обʼєднав педагогів з України, Франції, Канади і Греції. Учителі й науковці обговорювали питання ролі освіти в збереженні національної ідентичності українців за кордоном (Katerina Ostrovska Катерина Островська); виклики сучасності щодо етнонаціональної та громадянської ідентичності (Inga Petrovska Інга Петровська); наукової складової в експериментальній роботі в упровадженні комплексної системи української освіти за кордоном (Віра Корнят Vira Hodzinska); української школи як необхідного чинника формування успішної особистості етнічних українців (Лілія Дробіт). Директорки шкіл: Irena Korbabicz-Putko (Київська Новопечерська школа Київ - Торонто), Олена Коваленко (СЗШ № 67 м. Львова), Оксана Усенко (СШ № 139 м. Києва), вчителька Української школи Святого Володимира в Парижі Люба Любчик Lyuba Lyubchyk, викладачки Української недільної школи при Асоціації “Українсько-Грецька Думка” Вікторія Тимчишин, Лєна Хіміч, а також члени грецької Асоціації Галина Маслюк, Наталя Жовква, Наталя Ананевич, Олена Макідо, говорили про формування моделі комплексної освіти українців за кордоном, зокрема, й про виховання національно-патріотичних цінностей. У виступі Валентини Бойко, головної редакторки видавництва «Освіта України», авторки підручників та посібників з географії, йшлося про вебінари як дистанційний формат саморозвитку вчителя української школи і українознавчої школи за кордоном. Також акцентувалася увага на проблемах створення навчальних програм з українознавчих предметів для шкіл за кордоном. Робота освітньої секції не закінчувалася ніколи... Робота освітньої секції продовжилась і після круглого столу. Після доповідей науковців, директорів шкіл, вчителів-практиків розпочалася жвава дискусія. Думки учасників розходились, бачення проблем системи освіти та методи їх вирішення теж. Пошуки спільного знаменника тривали протягом наступних днів. Адже мета форуму не просто окреслити проблему, а шукати способи її вирішення. Тому співпраця між науковцями та вчителями триватиме надалі по вже наміченій тут дорожній карті. Майстер-клас А ввечері наші психологи провели учасникам форуму майстер-клас. Робота з власними ресурсами за методикою «Річка життя» - тема заходу. Психологія, як наука, в нашому суспільстві дуже часто буває недооцінена. Якщо роботу хірурга можна побачити, помацати, то роботу психолога можна тільки відчути. Одне лікує тіло, інше душу. Працювали парами, відшукуючи спогади, які відповідали поставленій задачі. Це нелегко, повертатися в пережите та ділитися з напарником відчуттями. Але назбиравши певну кількість позитивних «камінчиків» відчуваєш, що разом з тим скидаєш із себе інші «каміння», негативні, які забулися, але роками «лежали на душі». Гамма відчуттів, переживань: від злості та розпачу - до спокою та щастя, заповнюють все твоє єство. І все це під наглядом досвіченних спеціалістів - Катерини Островської та Лілії Дробіт. На підсумок кожен учасник розказав, що би хотів поміняти в майбутньому для себе. Спасибі організаторам за набутий досвід працювати з власними ресурсами. Всі дороги ведуть до храму І дійсно, що це за дорога, яка не веде до Храму? Та ще й у Греції? Учасників форуму вона завела... Зранку, перед конференцією в місті Патри, українці відвідали собор святого Андрія Первозванного. Це місце паломництва християн усього світу. Як зʼясувалося, це найбільший (площа понад 1800 кв. м, вміщає 5,5 тис. осіб!) православний храм Греції і четвертий за величиною на Балканах! Саме в Патрах перший апостол Христа – Андрій, провів останні дні свого життя. Тут його розіп’яли на хресті. Хрест мав не звичайний вигляд, а скошений, тому що апостол вважав себе недостойним померти на такому самому хресті, що й Ісус Христос. Відтоді такий скошений хрест називають “андріївським”, і він є одним із найбільш шанованих символів християнства. У соборі, у срібному ковчезі на престолі з білого мармуру зберігаються мощі апостола. Невеликі частини хреста, на якому він прийняв мученицьку смерть, що збереглися, вкраплено в спеціальний релікварій – косий хрест. Собор збудовано у неовізантійському стилі. Його інтер’єр вражає багатством мозаїк. У центрі купола – мозаїчне зображення Христа Вседержителя, у напівкруглій абсиді – Богородиці. Мозаїки прикрашають і підлогу – там дивовижно гарні мармурові зображенням рослин, звірів, птахів, риб. По центру храму висить різьблена деревʼяна люстра. Благоговійна велич собору, духовна цінність його святинь надихають задуматись про справжні цінності нашого буття, про те, що варто іти вперед дорогою правди. Конференція Апогеєм форуму стала конференція «Стратегія поступу: місія української діаспори», яка відбулася в Патрах 5-го липня 2019 року в найелітнішій залі міста - культурному центрі Royal Patras. Окрім учасників форуму, прибули гості: працівники посольства України в Грецькій Республіці на чолі з Послом Сергієм Шутенком, офіційні особи міста Патри, генеральний секретар Українсько-Грецької Палати, представники грецьких академічних кіл, духовенство, місцеві журналісти. Модераторами засідання були Ольга В. Гресько, доктор філологічних наук, доцент кафедри телебачення та радіомовлення Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка та Галина Маслюк, редакторка українсько-грецького альманаху “Вісник -Анґеліафорос”, голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”. Перша частина коференції була урочистою. Делегатів вітали Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка», членкиня Ради директорів СКУ (Світового Конґресу Українців) Галина Маслюк, Надзвичайний та Повноважений Посол України в Греції Сергій Шутенко, офіційні особи міста, членкиня Ради директорів СКУ, Екзекутиви СКУ, голова української діаспори в Угорщині Ярослава Хортяні, директор Представництва СКУ в Україні Сергій Касянчук. Презентували два відеозвернення-привітання з України: легендарного мовознавця, публіциста, професора Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка Олександра Д. Пономаріва, та української науковця, директорки Міжнародного інституту освіти, культури та зв’язків з діаспорою Національного університету «Львівська політехніка» Ірини М. Ключковської. За вагомий внесок у розвиток українсько-грецьких відносин Світовий Конґрес Українців нагородив медаллю Святого Володимира Великого Герасимоса-Ніколаоса Бугаса – Генерального Секретаря Грецько-Української Палати, палкого симпатика України, який уже понад 14 років на системній основі надає підтримку українсько-грецькому співробітництву в політичній, торговельно-економічній та культурно-гуманітарній сферах. Г.-Н. Бугас, завдяки власному впливу у політичних, ділових і громадських колах Греції, сприяє поширенню об’єктивної інформації про Україну, утвердженню позитивного іміджу України у Греції, наданню підтримки грецькою стороною її суверенітету та територіальної цілісності, а також процесу європейської інтеграції. Пан Бугас – людина, яка по-справжньому і щиро любить Україну, вболіває за її майбутнє, радіє за її досягнення, і нетерпляче, як і кожний українець, чекає на результати життєво важливих реформ. Тому нагороду на конференції пану Бугасу вручили представники СКУ — Ярослава Хортяні, Сергій Касянчук та Галина Маслюк. Друга частина заходу була насиченою. Афіна Янгічер, випускниця Київського національного університету імені Т. Г. Шевченка презентувала свій фільм «Народжений греком». Стрічка розказує про життя українських греків Приазов’я. Виступ грецького вченого, професора Нікоса Лігероса - «Вклад діаспори в геополітичне визнання Голодомору», був надзвичайно цікавим. Незвичний погляд на речі, оригінальний підхід до певних історичних процесів, сміливі гіпотези, зробили його доповідь унікальною, сміливою, неординарною. І взагалі, весь його відчит можна свобідно розбирати на цитати. Та це і не дивно, адже др. Нікос Лігерос - грецький вчений, професор, відомий своїми винятковими розумовими здібностями, є стратегічним радником та викладачем дисциплін геостратегії, топостратегії, хроностратегії та стратегічного менеджменту у вищих навчальних закладах Греції, Кіпру та Франції, зокрема, що готують кадри для служб внутрішньої та зовнішньої національної безпеки, військово-оборонного комплексу. Автор понад 35.000 заміток і віршів, 2.000 мистецьких творів, лектор у галузях математики, стратегії, геостратегії, історії, енергетики і навколишнього середовища, філософії, мистецтва, літератури, тощо. Входить до 50-ти найрозумніших людей планети. Емоційно-сенсаційною була промова Олексія Бобровнікова. Стипендіат PEN Zentrum (Німеччина), колишній спецкор телеканалів “1+1”, “Інтер”, “Пік”), журналіст, який робить чесно свою роботу, незаангажований, непідкупний і безстрашний. Олексій розповів про контрабандний Wikileaks. Що можна дізнатись про торгівлю з російськими та підконтрольними Росії військами, а також серії вбивств на українській ділянці фронту, зламавши з допомогою хакерів засоби комунікації кількох агентів спецслужб, і чому це небажано робити в домашніх умовах. Адже часто видно тільки вершину айсберга, і все, що робиться нижче, скрито. І правда часто буває неприглядною. Але, як би боляче та неприємно не було, істина завжди повинна вийти наверх. Інакше наше життя, наша боротьба не мали би сенсу. Виставка графіки Петра Грицюка В перерві між ораціями відбулася виставка графічних творів Петра Грицюка «Станіславів & Галичина». Було представлено 45 графічних робіт, сюжетом яких є історичні, культурні та архітектурні пам’ятки Галичини з минулих літ. “З думкою через старе до нового” - ідея їх створення. Манявський скит, знамениті мости над Прутом, косівські, коломийські, надвірнянські кам’яниці.Мета - показати, як виглядав цей край в минулому, звернути увагу суспільства на необхідність збереження культурних пам’яток, нагадати, що без минулого немає сьогодення і не буде майбутнього. Свої малюнки художник виконав з великою повагою до історії Прикарпаття. Адже Петро Грицюк народився 7-го листопада 1979 року в селі Микуличин, що на Яремчанщині, Івано-Франківської області. За фахом юрист, у вільний час займається художньою творчістю, пише вірші. Провів низку персональних виставок, як в Україні, так і за її межами, учасник всеукраїнських і регіональних виставок. Лауреат Івано-Франківської обласної премії імені Ярослава Лукавецького в галузі образотворчого мистецтва, лауреат премії імені Миколи Домашевського в галузі літератури та мистецтва. Учасник та партнер Проекту «Портал незалежних художників», член літературно-мистецького об’єднання «Згарда» та об’єднання художників «Мистецьке братство». Автор та організатор творчих заходів всеукраїнського патріотичного мистецького проекту «У нас єдина доля — ім’я їй Україна». Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2013-2016). Протягом 2015 — 2019 років створив та продовжує роботу над серією живописних та графічних творів образотворчого мистецтва. Значна частина мистецьких творів художника об’єднана у експозицію «На гранях суперечностей» (2016-2019), виставка яких проходила в 2016 році в Посольстві України в Грецькій Республіці. На даний час працює над створенням серії робіт «Філософія кольору». Гості та учасники форуму змогли не тільки насолодитись витонченими роботами пана Петра, але й придбати його ескізи. “Вісник — Анґеліафорос” В рамках конференції відбулася презентація нового числа українсько-грецького альманаху “Вісник – Анґеліафорос”. Голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк, яка є також головною редакторкою видання, розповіла присутнім, як в 1997 році вона разом з невеликою командою греків-однодумців, видала українсько-грецький двотижневик під назвою “Вісник – Анґеліафорос”. Газета стала не тільки острівцем спасіння для українців, які опинилися в Греції в пошуках кращої долі, але й джерелом неупередженої інформації про Україну для греків, які до того часу ще добре не відрізняли Україну від Росії, як і весь простір колишнього Радянського Союзу зі всіма його п'ятнадцятьма країнами. Адже щільна радянська завіса спритно приховувала від світу все, що відбувалося в межах її кривавої імперії. Отже, основним завданням нашого видання, розповідала Галина Маслюк, було донести до грецького суспільства історичну, національну, культурну правду українського народу, невід'ємною частиною якого є грецька меншина. Газета проіснувала неповних три роки і стала чи не найвидатнішою подією в присутності українців у Греції, а до 20-літнього ювілею її виходу в світ, у 2017 році за підтримки Міністерства закордонних справ Греції вийшов річний альманах під тією ж самою назвою. Так, двомовне видання знайшло своє друге життя майже якраз до 100-літнього ювілею заснування українсько-грецьких дипломатичних стосунків. Зворушливим моментом було те, що понад століття назад, дипломатична місія молодої, щойно проголошеної Української Народної Республіки, приїхавши до Атен у 1919 році, виставила пріоритет, і заснувала інформаційний “Вісник – Анґеліафорос”. Показово, зазначила редакторка альманаху, що протягом століття нічого не змінилося, і прибулим до Греції після розвалу Радянської імперії на початку 90-тих років українцям — жителям тоді 56-мільйонної країни — довелося знову розповідати світу, що український народ — це окремий народ зі своєю мовою, культурою, традиціями, що саме українське чернецтво пов'язують тисячолітні стосунки зі святою горою Афон, що саме Київська Русь перейняла християнство від Візантійської імперії і отримала першу на теренах митрополію від Вселенського Патріархату. В Греції, як і в інших країнах Європи, продовжують жити спотворені міти, насаджені світу експансивною політикою Російської Федерації, яка намагається привласнити історичну, інтелектуальну та культурну спадщину десятків народів для того, щоб прикрити своє деструктивне, агресивне і руйнівне для світу існування, побудоване на сфабрикованих подіях, замішаних на великій дозі нездорових амбіцій та шовінізму. Фуршет після напруженої праці — те, що треба Після закінчення пленарного засідання організатори Форуму — Асоціація української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка”, приготувала своїм гостям пригощення: славнозвісні елладські вина та вишукані частування. Фуршет – це така штука, коли за келихом сонячного грецького вина легко встановлюються і дружні стосунки з людьми, з якими щойно познайомилися, і ділові зв’язки з колегами, і стійкі відчуття, що Греція прекрасна. А після насиченого важкого дня це ще й найкращий спосіб розслабитися, відновити сили. Подорожі... в Географію Півострів Пелопоннес. Сонце закотилося за верхогір’я Пінду. Хвилі Коринфської затоки Іонічного моря з приглушеним шурхотом ритмічно накочуються на берег. Це змальовано не просто пейзаж, а залаштунки нашої імпровізованої зали – тераси, де триває продовження пленарного засідання конференції VI Форуму української діаспори. Слово надали географам. Під грецькими зорями, проектуючи слайди презентації просто на стіну загорожі, Валентина Бойко виступила з доповіддю «Україна – Греція: географічні паралелі». Пані оповідачка - головна редакторка видавництва «Освіта України», авторка підручників та посібників з географії. Україна і Греція - це дві країни, які мають досить тісний зв’язок історично, і в цьому «винувата» географія, тобто географічне положення двох країн. Це науково довела наша доповідачка у своєму виступі. Було дуже цікаво і повчально! У продовження теми з паралелями, грецького походження Сергій Міхелі Sergey Miheli, доктор наук кафедри фізичної географії Національного педагогічного університету імені М. П. Драгоманова, розповів про унікальні природні обʼєкти України, порівнюючи їх зі світовими аналогами. Сім чудес світу - сім чудес України. Це було вражаюче! Диковинні тварини в Асканії Новій, пустеля, каньйони, Заліщики, мінеральні джерела - дивовижна подорож сановитою Україною, а поряд - Іонічне море накочує хвилю на хвилю, підганяючи їх до берега, вдалині чорніють величні гірські хребти, за які зачепився серпик місяця, зірки такі рідні, такі вкраїнські. З’являється розуміння того, наскільки щедрим був Бог до нас, до людей! Навпакт(ос) Неділя - день відпочинку. Поїздка в Навпактос зробила цей день незабутнім. Невелике містечко, розташоване на північному узбережжі Коринфської затоки, неподалік від її гирла, поруч із мостом Ріо-Антиріо. Назву міста можна перекласти, як місце, де будують кораблі. У грецьких міфах Навпакт був місцем, де Геракліди збудували свій флот, щоб переправитися на Пелопоннес. Тут колись знайшли прихисток повсталі проти Спарти, тут був опорний пункт для афінян під час Пелопоннеської війни. Протягом тисячоліть місто завойовувалось, звільнялось, міняло назву, правителів, терпіло облогу Османської імперії. Поблизу міста в 1571 році, відбулась одна з найбільших морських битв у світовій історії - битва при Лепанто (тодішня назва міста). В цій битві був поранений, тоді ще зовсім юний, Сервантес, який служив в іспанській армії. В цій битві потерпів поразку турецький флот султана Селіма II, сина нашої Роксолани. Навпакт був одним із центрів Грецької війни за незалежність, і з 1829 року місто входить до складу незалежної держави Греція. Сьогодні Навпакт - це мальовниче затишне містечко. Про минулі великі подвиги нагадує фортеця на вершині гори, що височіє над містом, та велика кількість пам’ятників, що відображають подвиги минулих десятиліть, століть, тисячоліть. Час тут немає влади. Минуле дивним чином переплітається з сьогоденням, і повстає перед гостями міста дивною мозаїкою, від якої неможливо відвести очей. Наші учасники форуму змогли вдосталь налюбуватись охайними вуличками, неповторними краєвидами, піднятись на вершину гори, оглянути цитадель, випити запашної грецької кави, оцінити місцеву кухню. Пан Олекса Підлуцький зумів, навіть, побути гідом. Оглядаючи древнє укріплення, російські туристи запитали в журналіста, чи не знає він що це за замок. І наш професор в деталях описав їм славнозвісну битву при Лепанто. А на здивоване запитання росіян: - “Звідки ви все це знаєте?” -, гордо відповів: - “Я ж Українець!”. З екскурсії всі поверталися втомлені і щасливі - з масою вражень і світлин! Презентація книжки Безансона ...І знову до праці. Мабуть, свіжість морських вечорів надихає: чи то лагідний морський бриз, чи то таємниче нічне небо, чи атмосфера форуму, але наступного вечора всі з великим задоволенням зібралися на веранді послухати презентацію україномовної версії книги Алена Безансона «Свята Русь», у перекладі Тараса Марусика. Пан Тарас - український журналіст, фахівець з мовної політики, громадський діяч, перекладач із французької. Його працю презентував доцент кафедри періодичної преси Інституту журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка, кандидат економічних наук Олекса Підлуцький. Доповідач спочатку познайомив слухачів (віртуально) з Аленом Безансоном - французьким істориком, професором Вищої школи соціальних наук, дослідником в інституті соціальної історії, учасником Нової атлантичної ініціативи, великим симпатиком і другом України. Перекладач, насамперед, пояснив, що сама назва книги «Свята Русь» відображає міфічний образ Росії, який десятиліттями подавався легковірним європейцям, як щось особливе, хоч насправді нічого особливого в ньому немає. Але певний стереотип «загадкової російської душі» протягом довгого часу будувався, і зовсім не сам по собі. Його створювали зовсім не безневинно, а переслідуючи певну мету. І зараз на заході більша частина суспільства сприймає цей образ «Святої...» автоматично, не здогадуючись, що все це просто фейк. Безансон в своїй книзі доводить, що від часів існування Росії, вона завжди послуговувалася брехнею. А ще гірше: напівправда маскувалася під правду, спотворюючи реальність. Злодійство, жорстокість, безпринципство, жадність, цинізм - риси притаманні усім російським режимам. А ще, роздумує автор, ніхто ніколи не був покараний за злочини цих режимів, як ніхто ніколи не розкаявся. Зловісність, спотвореність верховодить і нині в Російській Федерації. Тому вона і веде зараз підступно гібридну війну проти світу. Пан Тарас з жалем відмітив, що незважаючи на те, що видатний французький вчений є великим симпатиком України, сама Україна мало цікавиться ним. Тому так важливо знайомити наше суспільство з працями Безансона. Українці повинні відчути, що в протистоянні російській пропогандистській машині, ми не є одинокими. До побачення, Греціє!.. Все хороше колись закінчується. Прийшов час прощатися. Програму форуму виконано. Незважаючи на такий малий проміжок часу, в учасників з’їзду з’явилися спільні звички та традиції. Сніданок на сонячній терасі готелю в колі друзів з обов’язковим побажанням всім доброго дня - заряджав хорошим настроєм на цілий день. А ритуал проводжати сонце на спочинок став традиційною особливістю. Греція славиться чудовими краєвидами. Тому всі українські гості, як тільки сонечко нахилялося до обрію, спішили до моря насолодитися його заходом. Яскраво-жовтий диск скочувався повільно за гори. Його можна було «взяти» в долоні, в сердечко. І хоч очі були переповнені заходом, серця наповнював світанок - це така неперевершена магія елладського моря і сонця. Нові-старі друзі роз’їжджалися по світу. Ніхто не казав «прощайте», бо є намічений план співпраці на цілий наступний рік. Зрештою, всі домовилися про зустріч на наступному - VII Форумі, який відбудеться... в одному із найживописніших куточків Греції. До зустрічі, друзі-українці! Успіху нам!

Валентина Бойко, Вікторія Тимчишин, Галина Маслюк.

Світлини Валентини Бойко (найкращі :) ), і всіх решта любителів :).

Рада правління Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” висловлює щиру вдячність усім своїм членам за докладені зусилля у проведенні заходу, а саме Вікторії Тимчишин, Лєні Хіміч, Наталі Ананевич (Пелопоннеський осередок Асоціації), Наталі Жовкві (осередок Асоціації на острові Родос), Галині Маслюк. Особливу подяку висловлюємо учасникам Форуму, без організаційного сприяння яких його успішне проведення не було би можливим, а саме Олені Макідо, Валентині Бойко, Ользі Гресько, Катерині Островській, Лілії Дробіт, Оксані Усенко, Федотенко Олегу, а також Оксані Романюк за чудовий переклад на центральній конференції Форуму.

«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»

Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.                            Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».
                                                    (В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)

Переможені, але не скорені

 

Президентські вибори в Україні - Підсумки

21 квітня 2019 року в Україні відбулися остаточні президентські вибори. Володимир Зеленський, 41-річний актор-комік, неофіт, який не мав попереднього політичного досвіду, окрім як на телебаченні президентом, був обраний Президентом України переважною більшістю від 73% до 24%. Це відбулося через три тижні після першого туру, в якому 39 кандидатів змагалися за право брати участь у другому турі. Спочатку зареєструвалися 44 кандидати. П'ять відійшли до першого голосування. Деякі схвалили одного з інших кандидатів. Згідно з виборчим законодавством України, перші два переможці у першому турі зустрінулись у другому турі. 31 березня Володимир Зеленський отримав трохи більше 30% голосів, а чинний президент Петро Порошенко отримав близько 16% голосів. Юлія Тимошенко отримала 13%. Юрій Бойко отримав 12%. Решта 35 кандидатів здобули менше 10%. Слід зазначити, що реєстрація кандидата на посаду президента є суттєвим процесом, що вимагає, принаймні, Декларацію активів та сплати реєстраційного збору, еквівалентного майже 100 тисячам доларів, звичайно, значної суми, особливо за українськими стандартами. Ці гроші не підлягають поверненню, якщо кандидат не вступить у другий тур. 42 з 44 кандидатів по суті розтратили цю суму грошей. Більшість кандидатів не мали ілюзій щодо обрання. Деякі з них були кандидатами технічними, висунутими більш серйозними або їхніми прихильниками, щоб відібрати голоси від основних конкурентів. Більшість просто хотіла висунути свої імена перед виборцями, щоб мати змогу або сформувати життєздатну політичну партію, або, принаймні, бути більш легко визнаною особою для політичної партії, яка зараз займає місця в  Верховній Раді України. Парламентські вибори в Україні заплановані на осінь цього року. Оскільки Україна не є суто президентською республікою, а квазі-президентсько-парламентською, то її парламент відіграє значну роль у нагляді за функціонуванням виконавчої влади, призначенням міністрів та прийняттям законодавства. Консенсус серед національних та міжнародних спостерігачів за виборами полягав у тому, що і перший тур і другий  відповідали міжнародним демократичним стандартам. Додаткові докази, які підтверджували, що дійсно обидві тури були демократичними, полягало в тому, що кінцеві результати відзеркалювали результати численних опитувань, які проводилися до виборів та при виході у день виборів. Для України це були її сьомі президентські вибори і, ймовірно, з найменшою кількістю порушень. Українські опитування рейтинги стали дещо більш точними, особливо з 2004 року, коли в листопаді більшість передвиборчих, а потім і екзит-полів показали, що Віктор Ющенко був обраний президентом, а Центральна виборча комісія (ЦВК) визнала Віктора Януковича переможцем. Цікаво, що ЦВК це зробила через кілька днів після виборів і повторила майже ті ж цифри, що й кампанія Януковича, в особі Сергія Тігіпка який процитував через десять хвилин після закриття виборчих дільниць. З цього почалась Помаранчева революція, яка завершилася новими виборами через місяць і виборами Віктора Ющенка. Вищезазначене має розумітися в контексті молодої держави і з історичної точки зору. Українська РСР була другою за величиною і другою найважливішою і чисельною радянською республікою з ядерним арсеналом, який поступався лише Росії. Вона також була  державою-членом Організації Об'єднаних Націй. Українська РСР була також найскладнішою республікою Радянського Союзу, де дисиденти складали 75% всіх радянських політичних в'язнів. Занепокоєння в Україні ретельно контролювалося, оскільки воно розглядалося як небезпека для всієї імперії. Не дивно, що після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна стала найменш надійним сусідом Росії, хіба що, можливо, крім прибалтійських держав, які мали одначе менше значення, оскільки Російська імперія не мала потреби продовжувати свою владу там і привласнити їх історію. Росія, яка загарбала цю назву лише в XVIII столітті, була історично Москвою і Московією містом-державою, що виникло століттями після Києва і Київської Русі, попередником сьогоднішньої України. Російські історики, взявши на себе вказівки від російської імператриці Катерини II, просто взяли історію Київської держави в російську історіографію бо це бракувало імперії. Вибори президентські в інших колишніх радянських республіках, крім країн Балтії, України та Грузії, є досить передбачуваними, Путін, Назарбаєв, Лукашенка і т.п. Президенти залишаються на посаді протягом багатьох років. Натомість, результати виборів в Україні є невизначеними. Фактично за час свого 28-річного існування Україна як незалежна держава на сьогоднішній день мала п'ять президентів, тільки один з яких був переобраний на другий термін. Україна провела, принаймні, дві масові народні революції, одна з яких припинила фальсифікацію президентських виборів у 2004 році, а друга - у 2013-14 роках, зняла з посади кримінального президента, який з метою ухилення від арешту втік до Росії. Важливо нагадати, що в Радянському Союзі відбувалися вибори. Однак результати були продиктовані зверху, а адміністративний ресурс був використаний для реалізації результату. Ця система в основному збереглася в більшості колишніх радянських республік сьогодні. Неоднорідне використання адміністративного ресурсу відзначено і на деяких попередніх виборах в Україні. Ці останні вибори, здається, відійшли від цього звичаю. Президент Порошенко дійсно гарантував справедливі та рівноправні умови. Переконливі докази цього, хоча й непрямі, полягають у перемозі на користь претендента над чинним, який у більшості випадків користується адміністративним ресурсом. Тому останні вибори можна вважати зразковими. Якщо врахувати той факт, що ці вибори були проведені під час воєнного часу, то народу України та її уряду, зокрема, Президенту Порошенку, слід аплодувати, і, незважаючи на його особисту програш, демократичний рівень цих виборів є частиною його спадщини. Окрім демократичних міркувань, при аналізі сьогоднішньої України деякі цифри, отримані за результатами виборів, дуже тривожні. У другому турі взяли участь 18,491,837 виборців. Попередні вибори Президента України 2014 року включали 18,019,504. Проте в 2010 році на виборах Президента України проголосувало 25,493,529 осіб. Це зниження на 7 мільйонів або 27%. Це пов'язано з низкою факторів: анексія Криму Росією, війна на Сході, той факт, що українські громадяни, які проживають в Росії або сепаратистській Республіці Придністров'я, мали проїхати на великі відстані, фактично в інші країни для голосування. У Росії або в Придністров'ї не було жодних дільниць. Нарешті і, на жаль, напевно, не в останню чергу, з ряду причин, сприятливе послаблення візових вимог для поїздок і роботи в Європі та складні економічні обставини в Україні спровокували більшу міграцію українських громадян за межі України. Тут відіграють численні чинники, але факт залишається фактом: відносини української валюти (гривні) до американського долара становили  колись 8 до 1, тоді від 12 до 1. Сьогодні це 27-1. Правда тут маніпуляції Національного банку але ціни зростають, а пенсія та платня не дорівнюють.  Як і в більшості демократичних держав з низьким рівнем економіки, чинний президент був відхилений. Насправді між двома кандидатами на другий етап було мало ідеологічних розбіжностей. Тож дебати зосереджувалися на статистиці чинного президента. Суперник був невідомий повністю, за винятком його телевізійних виступів як актора і коміка. У кінцевому рахунку, рекорд чинного Президента в той час як відносно успішний на культурних досягненнях виявився дефіцитним, щодо війни і, зокрема, економіки. Суперник навіть признав багато культурних досягнень чинного Президента, хоча й намагався зменшити роль його в них. Обидва кандидати висловилися і підтримали європейську інтеграцію та членство в НАТО. Президент Порошенко старався зобразити себе вдалим  головнокомандувачем, будуючи Україну як військову силу і встановлюючи глобальні альянси. Суперник підняв кілька військових невдач цього головнокомандувача. Натомість люди Порошенка намагалися зобразити претендента як проросійського через відсутність вільного володіння українською мовою і, як наслідок, звичайного використання російської мови в його приватному і публічному дискурсі. Проте в кінцевому рахунку це мало малий вплив. Під час одинокою дебати між двома кандидатами претендент переважно говорив слабшою українською мовою, а потім оголосив, що заангажує для себе викладача української мови. Незважаючи на дві революції, президентські переходи України були гладкими. Президент Леонід Кравчук поступився президенту Леоніду Кучмі в 1994 році. Президент Кучма поступився місцем Президенту Віктору Ющенку в 2004-5 рр. Ющенко уступився Януковичу. Навіть без фактичного обчислення голосів, але на підставі екзитполів, Президент Порошенко визнав вибори президенту Зеленському. Концесійна промова була гідною і примиренною з пропозицією надати допомогу, необхідну для мирного і плавного переходу. З того часу і прем'єр-міністр, і спікер парламенту в Україні висловили свою співпрацю. Деякі міністри діяли аналогічно. Україна, здається, на шляху до дійсного демократичного правління. Незважаючи на цей очевидний успіх, Україна має суттєві проблеми. Необхідно вести дві війни, проти Росії та корупції. Захід підтримував санкції проти агресора, але президент Росії не розкаявся і, по суті, впертий у своїй агресії. Президент Зеленський зазначив, що до переговорів бажає щоби приєдналися дві країни, які активно підтримують Україну та відіграють значну роль у НАТО, США та Великобританії. Франція та Німеччина продовжуватимуть свої зусилля, які, на жаль, залишилися невдалими, оскільки Росія не дотримується умов Мінської угоди. Спадщина Президента Порошенка включає в себе чверть мільйона армії зі значним арсеналом національних гвардійців, добровольців і зброї. З санкціями, своїми союзниками та власною військовою силою Україна готується для боротьби з Росією. Успіх залишається одначе нелегким оскільки агресія Росії і Путіна проти України не раціональна, а патологічна. Президент Зеленський виступив на платформі очищення корупції в Україні. Його зв'язок з Ігорем Коломойським, одним з найбільших олігархів України, який він намагався дещо прикрити у своїх публічних відгуках, безумовно, викликає питання. Тим не менш, оскільки боротьба з корупцією була основою його кампанії, народ України обов'язково візьме його до відповідальності. З кожним новим поколінням народ стає більш усвідомленим і вимагає верховенства права. Народ прагне вільного, демократичного існування та економічного добробуту. Якщо Президент Зеленський не доставить, є можливість ще однієї революції. Революції інколи зміцнюють націю. На жаль, ця форма демократичного процесу повинна бути останнім засобом, оскільки вона виснажує і породжує нестабільність. Демократична нестабільність все ще є демократією в дії, але вона також живить чужу ворожу російську агресію. Тому, треба пам'ятати що революція все можлива але буде непотрібна бо на ділі Президент Зеленський мусить зрозуміти, що він слуга народу.   29 квітня 2019                                                                                                                     Аскольд С. Лозинський

Нові праці відомих українських елліністів презентували в Києві

В Києві, у знаменитому будинку Лібермана, який щодня відвідують туристичні групи зі всієї України, у приміщенні Спілки письменників України, в неділю 20 січня ц.р. відбулася презентація наукових робіт членів ГС "Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті", співавторів: історика, відомого археолога, дослідника Ольвії - Світлани Мазараті та провідного наукового співробітника Інституту історії НАН України Валерія Томазова під назвою "Греки України: від античності до сучасності", а також першого тому фундаментальної праці відомого еллініста, дослідника Трипілля, мовознавця, доктора філологічних наук, професора Юрія Мосенкіса "Кукутень-Трипілля-Троя-Греція: Писемна історія 3500-1500 р.". Великий зал Будинку письменників України не зміг вмістити всіх бажаючих почути та побачити авторів, отримати довгоочікувані науковою спільнотою книги. Такі зустрічі вже стали доброю традицією Київського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті, в лавах якого відомі вчені, дослідники, письменники. Навесні, напередодні Дня Незалежності Греції, відбулася презентація книги В. Будакіду "Теметерон", яка, як і сьогоднішні, вийшла за сприяння та фінансування ТОВ "Грік Груп". Серед учасників зустрічі - Перший віце-президент ГО "Союз греків України" Шабан Генадій Васильович, члени Київських товариств греків, представники Ніжинського міського товариства греків імені Братів Зосимів на чолі з його головою Ларисою Зайко, науковці, вчені, громадські діячі. Дві телестудії знімали презентацію цих монументальних праць українських елліністів, а саме - телестудія Київського міського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті під керівництвом С. Ягубова, та друзів грецької спільноти - Союзу поляків України. Надзвичайно цікавими були виступи при обговоренні презентованих праць, серед яких варто виділити виступ найвідомішого дослідника Трипілля, патріота України Поліщука Олександра Степановича. Пан Поліщук разом з відомим дослідником Віктором Ющенко (екс-президентом України) підготували до цього видання передмову. Як і високодуховна людина, духовний пастир грецької громади, Владика Олександр (Драбинко), а також Голова Київського товариства імені Костянтина Іпсіланті професор Микола Корецький. Присутні мали можливість послухати визначного археолога України, доктора історичних наук, професора Михайла Відейка, найвідомішого антрополога України, доктора історичних наук, професора Сергія Сегеду, члена Європейської академії наук, мистецтв та літератури Дмитра Чистяка, почесного доктора Інституту культури (Франція) Дмитра Переверзєва тощо. Після закінчення офіційної частини відбулося товариське спілкування та обмін думками.  

ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΝ ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ. ΑΝΑΚΟΙΝΩΘΕΝ

Τό Οἰκουμενικόν Πατριαρχεῖον, ἐν δοξολογίᾳ πρός τόν Θεόν καί ἐν χαρᾷ καί ἱκανοποιήσει πολλῇ, ἀγγέλλει τήν ἐπιτυχῆ ὁλοκλήρωσιν τῶν ἐργασιῶν τῆς ἐν Κιέβῳ συνελθούσης σήμερον, 15ην Δεκεμβρίου 2018, Ἑνωτικῆς Συνόδου, ἱδρυτικῆς τῆς νέας Ὀρθοδόξου Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας Οὐκρανίας, τῆς ὁποίας Προκαθήμενος ἐξελέγη ὁ Μητροπο- λίτης  Περεγιασλάβ καί Μπελάϊα Τσερκώφ Ἐπιφάνιος. Ἡ Αὐτοῦ Μακαριότης ὁ νεοεκλεγείς Προκαθήμενος ἐπεκοινώ- νησε τηλεφωνικῶς πρός τήν Α. Θ. Παναγιότητα, τόν Οἰκουμενικόν Πατριάρχην, ὑπέβαλε τά σέβη του καί ἐζήτησε τήν εὐχήν καί εὐλογίαν τῆς Μητρός Ἐκκλησίας διά τήν εὐόδωσιν τοῦ ἐπ' αἰσίοις οἰωνοῖς ἀρχομένου πρωθιεραρχικοῦ ἔργου αὐτοῦ. Συναφῶς ἀνακοινοῦται ὅτι ὁ Οἰκουμενικός Πατριάρχης κ. κ. Βαρθολομαῖος προσεκάλεσε τόν Μακαριώτατον κ. Ἐπιφάνιον νά συλλειτουργήσουν ἐν Φαναρίῳ κατά τήν μεγάλην ἑορτήν τῶν Θεοφανείων καί νά παραδώσῃ εἰς αὐτόν τόν Τόμον ἱδρύσεως τῆς νέας ἀδελφῆς Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας. Ἐν τοῖς Πατριαρχείοις, τῇ 15ῃ Δεκεμβρίου 2018 Ἐκ τῆς Ἀρχιγραμματείας τῆς Ἁγίας καί Ἱερᾶς Συνόδου

2018: 85-ті роковини Голодомору. Україна пам'ятає — світ визнає!

Чисельні представники українських організацій — членів Світового Конґресу Українців з усієї планети, а також іноземні політики, суспільні діячі та науковці взяли участь у роботі Міжнародного форуму «Україна пам’ятає - світ визнає», присвяченого 85-тим роковинам Голодомору 1932–1933 років в Україні, а також у державних заходах на вшанування пам’яті жертв Голодомору, що проходили в рамках Форуму – меморіальному засіданні Верховної Ради України, мистецькій акції-реквіємі «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!» і жалобній ході учасників Форуму до Меморіалу жертв Голодомору. Заходи проходили в столичному місті Києві 22–24 листопада 2018 р. На офіційному відкритті були присутні: перший Віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем'єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович тощо. Сотні українських та іноземних дослідників, що вивчають Голодомор, духовенства, вчителів, молоді взяли участь у меморіальних заходах. Серед питань, що були винесені на обговорення Форуму: міжнародно-правова класифікація Голодомору як геноциду; інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні; осмислення наслідків геноциду для України і світу; тема Голодомору у просторі культури; підсумки, досягнення та перспективи систематизації досліджень; обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору, фактів і обставин злочинів, а також багато-багато інших питань. Крім того, у рамках заходу відбулися творчі зустрічі із кіномитцями, церемонія нагородження переможців 3-го Міжнародного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка і Лідії Коваленко, презентація виставок Українського інституту національної пам’яті «Голодомор 1932–1933. Геноцид голодом», «Спротив геноциду», «Люди правди»; виставка дитячих малюнків «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу: пам’ять в ім’я майбутнього»; виставка книг про Голодомор, інші геноциди, важкі сторінки української та світової історії. Під час меморіальних заходів зазначалося, що за ініціативою Світового Конґресу Українців та у партнерстві з Міністерством закордонних справ України, Інститутом національної пам'яті, Національним музеєм “Пам'яті жертв Голодомору” Свічку пам'яті було запалено у 85-ти містах у всіх куточках планети. У київських заходах взяла участь голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк. Свічка пам'яті була запалена складовою організацією СКУ - Асоціацією української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” в Атенах 14-го листопада 2018 року. Κερί μνήμης άναψε στην Αθήνα για εκατομμύρια θύματα του Τεχνητού Λιμού 1932-1933 στην Ουκρανία. Виступ Генерального секретаря Греко-Української Палати Герасімоса-Ніколаоса Бугаса під час меморіального заходу до 85-тих роковин Голодомору в Атенах 14-го листопада 2018 року (грецькою мовою). ΟΜΙΛΙΑ ΤΟΥ ΓΕΝΙΚΟΥ ΓΡΑΜΜΑΤΕΑ ΕΛΛΗΝΟ-ΟΥΚΡΑΝΙΚΟΥ ΕΠΙΜΕΛΗΤΗΡΙΟΥ κ. Γεράσιμου-Νικόλαου Μπουγά κατά την εκδήλωση της 14ης Νοεμβρίου 2018 για τη συμπλήρωση 85 χρόνων του ΓΟΛΟΝΤΟΜΟΡ, στη «Στοά του Βιβλίου».   https://www.youtube.com/watch?v=UJqQBKPX6SE&feature=youtu.be    

Ігор Жданов: інформація, що вийшла у низці міжнародних видань про фінансування молодіжних таборів, містить неправдиву інформацію

“Разом із колегами були неприємно здивовані матеріалом, що вийшов у The Washington Post –"Trainig kids to kill at Ukrainian nationalist camp" 12 листопада ц.р., а потім ще у кількох міжнародних виданнях. Автор матеріалу стверджує, що Міністерство молоді та спорту нібито фінансує радикальні націоналістичні організації – зокрема, в статті йдеться про те, що у цьому році Міністерство молоді та спорту виділило 4 мільйони гривень (близько 150 тисяч доларів) на фінансування декількох молодіжних таборів, що проводяться націоналістами, зокрема молодіжною організацією «Сокіл свободи», де навчають убивати росіян, а також, що Міністерство нібито потурає ксенофобії і расизму: https://www.washingtonpost.com/world/europe/training-kids-to-kill-at-ukrainian-nationalist-camp/2018/11/12/41023fa0-e652-11e8-8449-1ff263609a31_story.html?noredirect=on&utm_term=.86523943fa Що ж тут правда, а що відверта маніпуляція та брехня? Так ось крім того, що загаданий табір (за кошти його учасників) дійсно відбувався у червні у Тернопільській області, інформація, надана у цьому матеріалі, є відверто неправдивою. А про що ж свідчать реальні факти? Факт перший. Міністерство молоді та спорту не фінансувало і не фінансує громадські організації. Через конкурси проектів бюджетні кошти виділяються виключно на підтримку реалізації проектів громадських організацій. Дійсно, в цьому році із бюджету Міністерства було виділено 4 мільйони гривень саме на підтримку таких проектів: таборування, семінари, конференції, які громадські організації проводять у різних регіонах України, і так чи інакше пов`язані із темою національно-патріотичного виховання. Факт другий. Тернопільська обласна молодіжна організація "Сокіл свободи" подавала документи на участь у цьогорічному конкурсі, але її заявку було відхилено, і про це зазначено у рішенні конкурсної комісії: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/05/24/34/Rishennya_3.pdf Факт третій. Конкурс щодо проектів із національно-патріотичного виховання проводиться прозоро. У конкурсній комісії більшість її членів - не чиновники Міністерства, а представники громадськості (із повним складом комісії можна ознайомитись у відповідному наказі Міністерства № 2159 від 12.10.2011: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/37645 ). Цього року конкурсною комісією було обрано 30 проектів 19-ти громадських організацій: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/06/11/3/4420_3.4_-_3.pdf Проекти визначають відповідно до пріоритетів, які визначені в оголошенні конкурсу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36919. Відбір проектів проходить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1049: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36907. Факт четвертий. Під час розгляду проектів конкурсна комісія аналізує їх у тому числі на наявність у них проявів ксенофобії та дискримінації. У конкурсі не брала участь жодна організація, щодо якої є факти протиправної діяльності, в тому числі на ґрунті ксенофобії, встановлені судовим рішенням відповідно до статті 62 Конституції України. До речі, серед проектів, які подавалися, були кілька, спрямованих саме на подолання ксенофобії та підтримку національних меншин в Україні, і один з них, а саме "У майбутнє разом", вже реалізований "Конгресом національних громад України": http://www.kngu.org/ru/vseukrainskii-seminar-trening-u-maibutne-razom-proisov-u-cernigovi?fbclid=IwAR03-izUHdw_i8dQ1t8nvrGo_HHuSUcjfmf0IUCt45Y80EB0U1GdK0cSmSY. Організації, проекти яких підтримала Конкурсна комісія, перед виділенням бюджетних коштів заключають типову угоду із Міністерством, у пункті 3.3.4. якої зазначено: «Під час проведення заходів у рамках реалізації Проекту здійснювати заходи щодо недопущення ксенофобії». Також ми зверталися до представників національних меншин, зокрема до ромської громади, з пропозицією доєднатися до моніторингу всіх заходів, які фінансуються у рамках цього конкурсу, з метою виявлення та недопущення проявів ксенофобії і расизму. *** Особисто я пишаюсь тим, що з 2015 року нам, у тісній співпраці із громадськими організаціями, народними депутатами України, іншими членами Уряду та Президентом України вдалося відродити систему національно-патріотичного виховання в державі. Ні для кого не секрет, що до подій 2013-2014 років будь-які його прояви зводились до відвертої "шароварщини" для "галочки", або навмисне ігнорувались. З 2015 року понад 250 тисяч молодих людей в Україні з різних її куточків взяли участь у різноманітних заходах, які проводили громадські організації за підтримки Міністерства – більше 200 заходів! Мені шкода, що поважні видання "повелись" на гарячу начебто тему, не перевіривши факти. Але, з іншого боку, ця стаття і подібні їй є непрямим підтвердженням того, що національно-патріотичне виховання в Україні дійсно міцніє. Бо когось дуже нервує те, що молоді громадяни України стають більш свідомими, вивчають власну історію, усвідомлюють виклики, які постають перед нашою державою. Все це є свідченням того, що ми все робимо правильно. А журналістів, українських і іноземних, традиційно закликаю до плідної і чесної співпраці. Ігор Жданов, Міністр молоді та спорту України.” http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/41293

"МИ - НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ" - СВЯТО ПОКРОВИ НА ПЕЛОПОННЕСІ

Дорога українська громадо Греції (зокрема, Пелопоннесу), з 12-го по 14-те жовтня 2018 року таборуватимемо в м. Патра (Rodini Hotel Πάτρα, Κυανή Ακτή 265 00), і з великою радістю зустрінемося із земляками! Табір “Ми – нащадки козацької Слави”, як традиційний захід до Покрови, проходитиме за організацією Асоціації “Українсько-Грецька Думка” у співпраці з Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос”, Волонтерським рухом “Меценати для солдата” та під егідою Посольства України в Грецькій Республіці. Завдяки ґречній благодійній допомозі ТОВ Авіакомпанія “Джоніка”, участь у таборі візьмуть діточки з України, які втратили своїх татусів на війні. Ми всі з нетерпінням чекаємо на зустріч з ними! Хорошою нагодою для українців, які живуть на півострові, поспілкуватися з нами буде бажання завітати на масштабний захід у суботу 13-го жовтня о 18.30 в Патрах. “13 жовтня 2018 року українські діаспоряни Греції та гості з України візьмуть участь у великому заході – Першому фестивалі “Зустріч світового Еллінізму” під гаслом “Усі разом – можемо краще”, який відбудеться на стадіоні Аполлона в столиці Пелопоннесу – Патрах, район Перівола. Фестиваль проводиться Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос” у співорганізації з Периферією Західної Греції, за участю представників уряду Греції, органів місцевого самоврядування, церкви, дипломатичних місій на півострові, депутатів, а також підприємницьких, мистецьких та літературних кіл Греції. Зокрема, фестиваль благословить Митрополит Патри Хрисостомос, участь у заході візьмуть генеральний директор Генерального секретаріату для греків зарубіжжя МЗС Греції п. Міхаліс Коккінос, Тимчасово повірений у справах України в Греції п. Наталя Косенко, голова Обласної державної адміністрації Пелопоннесу п. Апостолос Катсіфарас та інші”.