«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»

Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.                            Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».
                                                    (В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)

Переможені, але не скорені

 

Президентські вибори в Україні - Підсумки

21 квітня 2019 року в Україні відбулися остаточні президентські вибори. Володимир Зеленський, 41-річний актор-комік, неофіт, який не мав попереднього політичного досвіду, окрім як на телебаченні президентом, був обраний Президентом України переважною більшістю від 73% до 24%. Це відбулося через три тижні після першого туру, в якому 39 кандидатів змагалися за право брати участь у другому турі. Спочатку зареєструвалися 44 кандидати. П'ять відійшли до першого голосування. Деякі схвалили одного з інших кандидатів. Згідно з виборчим законодавством України, перші два переможці у першому турі зустрінулись у другому турі. 31 березня Володимир Зеленський отримав трохи більше 30% голосів, а чинний президент Петро Порошенко отримав близько 16% голосів. Юлія Тимошенко отримала 13%. Юрій Бойко отримав 12%. Решта 35 кандидатів здобули менше 10%. Слід зазначити, що реєстрація кандидата на посаду президента є суттєвим процесом, що вимагає, принаймні, Декларацію активів та сплати реєстраційного збору, еквівалентного майже 100 тисячам доларів, звичайно, значної суми, особливо за українськими стандартами. Ці гроші не підлягають поверненню, якщо кандидат не вступить у другий тур. 42 з 44 кандидатів по суті розтратили цю суму грошей. Більшість кандидатів не мали ілюзій щодо обрання. Деякі з них були кандидатами технічними, висунутими більш серйозними або їхніми прихильниками, щоб відібрати голоси від основних конкурентів. Більшість просто хотіла висунути свої імена перед виборцями, щоб мати змогу або сформувати життєздатну політичну партію, або, принаймні, бути більш легко визнаною особою для політичної партії, яка зараз займає місця в  Верховній Раді України. Парламентські вибори в Україні заплановані на осінь цього року. Оскільки Україна не є суто президентською республікою, а квазі-президентсько-парламентською, то її парламент відіграє значну роль у нагляді за функціонуванням виконавчої влади, призначенням міністрів та прийняттям законодавства. Консенсус серед національних та міжнародних спостерігачів за виборами полягав у тому, що і перший тур і другий  відповідали міжнародним демократичним стандартам. Додаткові докази, які підтверджували, що дійсно обидві тури були демократичними, полягало в тому, що кінцеві результати відзеркалювали результати численних опитувань, які проводилися до виборів та при виході у день виборів. Для України це були її сьомі президентські вибори і, ймовірно, з найменшою кількістю порушень. Українські опитування рейтинги стали дещо більш точними, особливо з 2004 року, коли в листопаді більшість передвиборчих, а потім і екзит-полів показали, що Віктор Ющенко був обраний президентом, а Центральна виборча комісія (ЦВК) визнала Віктора Януковича переможцем. Цікаво, що ЦВК це зробила через кілька днів після виборів і повторила майже ті ж цифри, що й кампанія Януковича, в особі Сергія Тігіпка який процитував через десять хвилин після закриття виборчих дільниць. З цього почалась Помаранчева революція, яка завершилася новими виборами через місяць і виборами Віктора Ющенка. Вищезазначене має розумітися в контексті молодої держави і з історичної точки зору. Українська РСР була другою за величиною і другою найважливішою і чисельною радянською республікою з ядерним арсеналом, який поступався лише Росії. Вона також була  державою-членом Організації Об'єднаних Націй. Українська РСР була також найскладнішою республікою Радянського Союзу, де дисиденти складали 75% всіх радянських політичних в'язнів. Занепокоєння в Україні ретельно контролювалося, оскільки воно розглядалося як небезпека для всієї імперії. Не дивно, що після проголошення незалежності 24 серпня 1991 року Україна стала найменш надійним сусідом Росії, хіба що, можливо, крім прибалтійських держав, які мали одначе менше значення, оскільки Російська імперія не мала потреби продовжувати свою владу там і привласнити їх історію. Росія, яка загарбала цю назву лише в XVIII столітті, була історично Москвою і Московією містом-державою, що виникло століттями після Києва і Київської Русі, попередником сьогоднішньої України. Російські історики, взявши на себе вказівки від російської імператриці Катерини II, просто взяли історію Київської держави в російську історіографію бо це бракувало імперії. Вибори президентські в інших колишніх радянських республіках, крім країн Балтії, України та Грузії, є досить передбачуваними, Путін, Назарбаєв, Лукашенка і т.п. Президенти залишаються на посаді протягом багатьох років. Натомість, результати виборів в Україні є невизначеними. Фактично за час свого 28-річного існування Україна як незалежна держава на сьогоднішній день мала п'ять президентів, тільки один з яких був переобраний на другий термін. Україна провела, принаймні, дві масові народні революції, одна з яких припинила фальсифікацію президентських виборів у 2004 році, а друга - у 2013-14 роках, зняла з посади кримінального президента, який з метою ухилення від арешту втік до Росії. Важливо нагадати, що в Радянському Союзі відбувалися вибори. Однак результати були продиктовані зверху, а адміністративний ресурс був використаний для реалізації результату. Ця система в основному збереглася в більшості колишніх радянських республік сьогодні. Неоднорідне використання адміністративного ресурсу відзначено і на деяких попередніх виборах в Україні. Ці останні вибори, здається, відійшли від цього звичаю. Президент Порошенко дійсно гарантував справедливі та рівноправні умови. Переконливі докази цього, хоча й непрямі, полягають у перемозі на користь претендента над чинним, який у більшості випадків користується адміністративним ресурсом. Тому останні вибори можна вважати зразковими. Якщо врахувати той факт, що ці вибори були проведені під час воєнного часу, то народу України та її уряду, зокрема, Президенту Порошенку, слід аплодувати, і, незважаючи на його особисту програш, демократичний рівень цих виборів є частиною його спадщини. Окрім демократичних міркувань, при аналізі сьогоднішньої України деякі цифри, отримані за результатами виборів, дуже тривожні. У другому турі взяли участь 18,491,837 виборців. Попередні вибори Президента України 2014 року включали 18,019,504. Проте в 2010 році на виборах Президента України проголосувало 25,493,529 осіб. Це зниження на 7 мільйонів або 27%. Це пов'язано з низкою факторів: анексія Криму Росією, війна на Сході, той факт, що українські громадяни, які проживають в Росії або сепаратистській Республіці Придністров'я, мали проїхати на великі відстані, фактично в інші країни для голосування. У Росії або в Придністров'ї не було жодних дільниць. Нарешті і, на жаль, напевно, не в останню чергу, з ряду причин, сприятливе послаблення візових вимог для поїздок і роботи в Європі та складні економічні обставини в Україні спровокували більшу міграцію українських громадян за межі України. Тут відіграють численні чинники, але факт залишається фактом: відносини української валюти (гривні) до американського долара становили  колись 8 до 1, тоді від 12 до 1. Сьогодні це 27-1. Правда тут маніпуляції Національного банку але ціни зростають, а пенсія та платня не дорівнюють.  Як і в більшості демократичних держав з низьким рівнем економіки, чинний президент був відхилений. Насправді між двома кандидатами на другий етап було мало ідеологічних розбіжностей. Тож дебати зосереджувалися на статистиці чинного президента. Суперник був невідомий повністю, за винятком його телевізійних виступів як актора і коміка. У кінцевому рахунку, рекорд чинного Президента в той час як відносно успішний на культурних досягненнях виявився дефіцитним, щодо війни і, зокрема, економіки. Суперник навіть признав багато культурних досягнень чинного Президента, хоча й намагався зменшити роль його в них. Обидва кандидати висловилися і підтримали європейську інтеграцію та членство в НАТО. Президент Порошенко старався зобразити себе вдалим  головнокомандувачем, будуючи Україну як військову силу і встановлюючи глобальні альянси. Суперник підняв кілька військових невдач цього головнокомандувача. Натомість люди Порошенка намагалися зобразити претендента як проросійського через відсутність вільного володіння українською мовою і, як наслідок, звичайного використання російської мови в його приватному і публічному дискурсі. Проте в кінцевому рахунку це мало малий вплив. Під час одинокою дебати між двома кандидатами претендент переважно говорив слабшою українською мовою, а потім оголосив, що заангажує для себе викладача української мови. Незважаючи на дві революції, президентські переходи України були гладкими. Президент Леонід Кравчук поступився президенту Леоніду Кучмі в 1994 році. Президент Кучма поступився місцем Президенту Віктору Ющенку в 2004-5 рр. Ющенко уступився Януковичу. Навіть без фактичного обчислення голосів, але на підставі екзитполів, Президент Порошенко визнав вибори президенту Зеленському. Концесійна промова була гідною і примиренною з пропозицією надати допомогу, необхідну для мирного і плавного переходу. З того часу і прем'єр-міністр, і спікер парламенту в Україні висловили свою співпрацю. Деякі міністри діяли аналогічно. Україна, здається, на шляху до дійсного демократичного правління. Незважаючи на цей очевидний успіх, Україна має суттєві проблеми. Необхідно вести дві війни, проти Росії та корупції. Захід підтримував санкції проти агресора, але президент Росії не розкаявся і, по суті, впертий у своїй агресії. Президент Зеленський зазначив, що до переговорів бажає щоби приєдналися дві країни, які активно підтримують Україну та відіграють значну роль у НАТО, США та Великобританії. Франція та Німеччина продовжуватимуть свої зусилля, які, на жаль, залишилися невдалими, оскільки Росія не дотримується умов Мінської угоди. Спадщина Президента Порошенка включає в себе чверть мільйона армії зі значним арсеналом національних гвардійців, добровольців і зброї. З санкціями, своїми союзниками та власною військовою силою Україна готується для боротьби з Росією. Успіх залишається одначе нелегким оскільки агресія Росії і Путіна проти України не раціональна, а патологічна. Президент Зеленський виступив на платформі очищення корупції в Україні. Його зв'язок з Ігорем Коломойським, одним з найбільших олігархів України, який він намагався дещо прикрити у своїх публічних відгуках, безумовно, викликає питання. Тим не менш, оскільки боротьба з корупцією була основою його кампанії, народ України обов'язково візьме його до відповідальності. З кожним новим поколінням народ стає більш усвідомленим і вимагає верховенства права. Народ прагне вільного, демократичного існування та економічного добробуту. Якщо Президент Зеленський не доставить, є можливість ще однієї революції. Революції інколи зміцнюють націю. На жаль, ця форма демократичного процесу повинна бути останнім засобом, оскільки вона виснажує і породжує нестабільність. Демократична нестабільність все ще є демократією в дії, але вона також живить чужу ворожу російську агресію. Тому, треба пам'ятати що революція все можлива але буде непотрібна бо на ділі Президент Зеленський мусить зрозуміти, що він слуга народу.   29 квітня 2019                                                                                                                     Аскольд С. Лозинський

Нові праці відомих українських елліністів презентували в Києві

В Києві, у знаменитому будинку Лібермана, який щодня відвідують туристичні групи зі всієї України, у приміщенні Спілки письменників України, в неділю 20 січня ц.р. відбулася презентація наукових робіт членів ГС "Київське міське товариство греків імені Костянтина Іпсіланті", співавторів: історика, відомого археолога, дослідника Ольвії - Світлани Мазараті та провідного наукового співробітника Інституту історії НАН України Валерія Томазова під назвою "Греки України: від античності до сучасності", а також першого тому фундаментальної праці відомого еллініста, дослідника Трипілля, мовознавця, доктора філологічних наук, професора Юрія Мосенкіса "Кукутень-Трипілля-Троя-Греція: Писемна історія 3500-1500 р.". Великий зал Будинку письменників України не зміг вмістити всіх бажаючих почути та побачити авторів, отримати довгоочікувані науковою спільнотою книги. Такі зустрічі вже стали доброю традицією Київського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті, в лавах якого відомі вчені, дослідники, письменники. Навесні, напередодні Дня Незалежності Греції, відбулася презентація книги В. Будакіду "Теметерон", яка, як і сьогоднішні, вийшла за сприяння та фінансування ТОВ "Грік Груп". Серед учасників зустрічі - Перший віце-президент ГО "Союз греків України" Шабан Генадій Васильович, члени Київських товариств греків, представники Ніжинського міського товариства греків імені Братів Зосимів на чолі з його головою Ларисою Зайко, науковці, вчені, громадські діячі. Дві телестудії знімали презентацію цих монументальних праць українських елліністів, а саме - телестудія Київського міського товариства греків імені Костянтина Іпсіланті під керівництвом С. Ягубова, та друзів грецької спільноти - Союзу поляків України. Надзвичайно цікавими були виступи при обговоренні презентованих праць, серед яких варто виділити виступ найвідомішого дослідника Трипілля, патріота України Поліщука Олександра Степановича. Пан Поліщук разом з відомим дослідником Віктором Ющенко (екс-президентом України) підготували до цього видання передмову. Як і високодуховна людина, духовний пастир грецької громади, Владика Олександр (Драбинко), а також Голова Київського товариства імені Костянтина Іпсіланті професор Микола Корецький. Присутні мали можливість послухати визначного археолога України, доктора історичних наук, професора Михайла Відейка, найвідомішого антрополога України, доктора історичних наук, професора Сергія Сегеду, члена Європейської академії наук, мистецтв та літератури Дмитра Чистяка, почесного доктора Інституту культури (Франція) Дмитра Переверзєва тощо. Після закінчення офіційної частини відбулося товариське спілкування та обмін думками.  

ΟΙΚΟΥΜΕΝΙΚΟΝ ΠΑΤΡΙΑΡΧΕΙΟΝ. ΑΝΑΚΟΙΝΩΘΕΝ

Τό Οἰκουμενικόν Πατριαρχεῖον, ἐν δοξολογίᾳ πρός τόν Θεόν καί ἐν χαρᾷ καί ἱκανοποιήσει πολλῇ, ἀγγέλλει τήν ἐπιτυχῆ ὁλοκλήρωσιν τῶν ἐργασιῶν τῆς ἐν Κιέβῳ συνελθούσης σήμερον, 15ην Δεκεμβρίου 2018, Ἑνωτικῆς Συνόδου, ἱδρυτικῆς τῆς νέας Ὀρθοδόξου Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας Οὐκρανίας, τῆς ὁποίας Προκαθήμενος ἐξελέγη ὁ Μητροπο- λίτης  Περεγιασλάβ καί Μπελάϊα Τσερκώφ Ἐπιφάνιος. Ἡ Αὐτοῦ Μακαριότης ὁ νεοεκλεγείς Προκαθήμενος ἐπεκοινώ- νησε τηλεφωνικῶς πρός τήν Α. Θ. Παναγιότητα, τόν Οἰκουμενικόν Πατριάρχην, ὑπέβαλε τά σέβη του καί ἐζήτησε τήν εὐχήν καί εὐλογίαν τῆς Μητρός Ἐκκλησίας διά τήν εὐόδωσιν τοῦ ἐπ' αἰσίοις οἰωνοῖς ἀρχομένου πρωθιεραρχικοῦ ἔργου αὐτοῦ. Συναφῶς ἀνακοινοῦται ὅτι ὁ Οἰκουμενικός Πατριάρχης κ. κ. Βαρθολομαῖος προσεκάλεσε τόν Μακαριώτατον κ. Ἐπιφάνιον νά συλλειτουργήσουν ἐν Φαναρίῳ κατά τήν μεγάλην ἑορτήν τῶν Θεοφανείων καί νά παραδώσῃ εἰς αὐτόν τόν Τόμον ἱδρύσεως τῆς νέας ἀδελφῆς Αὐτοκεφάλου Ἐκκλησίας. Ἐν τοῖς Πατριαρχείοις, τῇ 15ῃ Δεκεμβρίου 2018 Ἐκ τῆς Ἀρχιγραμματείας τῆς Ἁγίας καί Ἱερᾶς Συνόδου

2018: 85-ті роковини Голодомору. Україна пам'ятає — світ визнає!

Чисельні представники українських організацій — членів Світового Конґресу Українців з усієї планети, а також іноземні політики, суспільні діячі та науковці взяли участь у роботі Міжнародного форуму «Україна пам’ятає - світ визнає», присвяченого 85-тим роковинам Голодомору 1932–1933 років в Україні, а також у державних заходах на вшанування пам’яті жертв Голодомору, що проходили в рамках Форуму – меморіальному засіданні Верховної Ради України, мистецькій акції-реквіємі «Ми пам’ятаємо! Ми сильні!» і жалобній ході учасників Форуму до Меморіалу жертв Голодомору. Заходи проходили в столичному місті Києві 22–24 листопада 2018 р. На офіційному відкритті були присутні: перший Віце-прем'єр-міністр України Степан Кубів, Віце-прем'єр-міністр України В’ячеслав Кириленко, міністр культури України Євген Нищук, поет, видавець, лауреат Шевченківської премії Іван Малкович; Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович тощо. Сотні українських та іноземних дослідників, що вивчають Голодомор, духовенства, вчителів, молоді взяли участь у меморіальних заходах. Серед питань, що були винесені на обговорення Форуму: міжнародно-правова класифікація Голодомору як геноциду; інформування міжнародної спільноти про Голодомор 1932-1933 років в Україні; осмислення наслідків геноциду для України і світу; тема Голодомору у просторі культури; підсумки, досягнення та перспективи систематизації досліджень; обговорення шляхів збереження історичної та родинної пам’яті нащадками жертв Голодомору, фактів і обставин злочинів, а також багато-багато інших питань. Крім того, у рамках заходу відбулися творчі зустрічі із кіномитцями, церемонія нагородження переможців 3-го Міжнародного конкурсу наукових і мистецьких робіт імені Володимира Маняка і Лідії Коваленко, презентація виставок Українського інституту національної пам’яті «Голодомор 1932–1933. Геноцид голодом», «Спротив геноциду», «Люди правди»; виставка дитячих малюнків «Голодомор 1932–1933 рр. – геноцид Українського народу: пам’ять в ім’я майбутнього»; виставка книг про Голодомор, інші геноциди, важкі сторінки української та світової історії. Під час меморіальних заходів зазначалося, що за ініціативою Світового Конґресу Українців та у партнерстві з Міністерством закордонних справ України, Інститутом національної пам'яті, Національним музеєм “Пам'яті жертв Голодомору” Свічку пам'яті було запалено у 85-ти містах у всіх куточках планети. У київських заходах взяла участь голова Асоціації української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” Галина Маслюк. Свічка пам'яті була запалена складовою організацією СКУ - Асоціацією української діаспори в Греції “Українсько-Грецька Думка” в Атенах 14-го листопада 2018 року. Κερί μνήμης άναψε στην Αθήνα για εκατομμύρια θύματα του Τεχνητού Λιμού 1932-1933 στην Ουκρανία. Виступ Генерального секретаря Греко-Української Палати Герасімоса-Ніколаоса Бугаса під час меморіального заходу до 85-тих роковин Голодомору в Атенах 14-го листопада 2018 року (грецькою мовою). ΟΜΙΛΙΑ ΤΟΥ ΓΕΝΙΚΟΥ ΓΡΑΜΜΑΤΕΑ ΕΛΛΗΝΟ-ΟΥΚΡΑΝΙΚΟΥ ΕΠΙΜΕΛΗΤΗΡΙΟΥ κ. Γεράσιμου-Νικόλαου Μπουγά κατά την εκδήλωση της 14ης Νοεμβρίου 2018 για τη συμπλήρωση 85 χρόνων του ΓΟΛΟΝΤΟΜΟΡ, στη «Στοά του Βιβλίου».   https://www.youtube.com/watch?v=UJqQBKPX6SE&feature=youtu.be    

Ігор Жданов: інформація, що вийшла у низці міжнародних видань про фінансування молодіжних таборів, містить неправдиву інформацію

“Разом із колегами були неприємно здивовані матеріалом, що вийшов у The Washington Post –"Trainig kids to kill at Ukrainian nationalist camp" 12 листопада ц.р., а потім ще у кількох міжнародних виданнях. Автор матеріалу стверджує, що Міністерство молоді та спорту нібито фінансує радикальні націоналістичні організації – зокрема, в статті йдеться про те, що у цьому році Міністерство молоді та спорту виділило 4 мільйони гривень (близько 150 тисяч доларів) на фінансування декількох молодіжних таборів, що проводяться націоналістами, зокрема молодіжною організацією «Сокіл свободи», де навчають убивати росіян, а також, що Міністерство нібито потурає ксенофобії і расизму: https://www.washingtonpost.com/world/europe/training-kids-to-kill-at-ukrainian-nationalist-camp/2018/11/12/41023fa0-e652-11e8-8449-1ff263609a31_story.html?noredirect=on&utm_term=.86523943fa Що ж тут правда, а що відверта маніпуляція та брехня? Так ось крім того, що загаданий табір (за кошти його учасників) дійсно відбувався у червні у Тернопільській області, інформація, надана у цьому матеріалі, є відверто неправдивою. А про що ж свідчать реальні факти? Факт перший. Міністерство молоді та спорту не фінансувало і не фінансує громадські організації. Через конкурси проектів бюджетні кошти виділяються виключно на підтримку реалізації проектів громадських організацій. Дійсно, в цьому році із бюджету Міністерства було виділено 4 мільйони гривень саме на підтримку таких проектів: таборування, семінари, конференції, які громадські організації проводять у різних регіонах України, і так чи інакше пов`язані із темою національно-патріотичного виховання. Факт другий. Тернопільська обласна молодіжна організація "Сокіл свободи" подавала документи на участь у цьогорічному конкурсі, але її заявку було відхилено, і про це зазначено у рішенні конкурсної комісії: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/05/24/34/Rishennya_3.pdf Факт третій. Конкурс щодо проектів із національно-патріотичного виховання проводиться прозоро. У конкурсній комісії більшість її членів - не чиновники Міністерства, а представники громадськості (із повним складом комісії можна ознайомитись у відповідному наказі Міністерства № 2159 від 12.10.2011: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/37645 ). Цього року конкурсною комісією було обрано 30 проектів 19-ти громадських організацій: http://www.dsmsu.gov.ua/media/2018/06/11/3/4420_3.4_-_3.pdf Проекти визначають відповідно до пріоритетів, які визначені в оголошенні конкурсу: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36919. Відбір проектів проходить відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 1049: http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/36907. Факт четвертий. Під час розгляду проектів конкурсна комісія аналізує їх у тому числі на наявність у них проявів ксенофобії та дискримінації. У конкурсі не брала участь жодна організація, щодо якої є факти протиправної діяльності, в тому числі на ґрунті ксенофобії, встановлені судовим рішенням відповідно до статті 62 Конституції України. До речі, серед проектів, які подавалися, були кілька, спрямованих саме на подолання ксенофобії та підтримку національних меншин в Україні, і один з них, а саме "У майбутнє разом", вже реалізований "Конгресом національних громад України": http://www.kngu.org/ru/vseukrainskii-seminar-trening-u-maibutne-razom-proisov-u-cernigovi?fbclid=IwAR03-izUHdw_i8dQ1t8nvrGo_HHuSUcjfmf0IUCt45Y80EB0U1GdK0cSmSY. Організації, проекти яких підтримала Конкурсна комісія, перед виділенням бюджетних коштів заключають типову угоду із Міністерством, у пункті 3.3.4. якої зазначено: «Під час проведення заходів у рамках реалізації Проекту здійснювати заходи щодо недопущення ксенофобії». Також ми зверталися до представників національних меншин, зокрема до ромської громади, з пропозицією доєднатися до моніторингу всіх заходів, які фінансуються у рамках цього конкурсу, з метою виявлення та недопущення проявів ксенофобії і расизму. *** Особисто я пишаюсь тим, що з 2015 року нам, у тісній співпраці із громадськими організаціями, народними депутатами України, іншими членами Уряду та Президентом України вдалося відродити систему національно-патріотичного виховання в державі. Ні для кого не секрет, що до подій 2013-2014 років будь-які його прояви зводились до відвертої "шароварщини" для "галочки", або навмисне ігнорувались. З 2015 року понад 250 тисяч молодих людей в Україні з різних її куточків взяли участь у різноманітних заходах, які проводили громадські організації за підтримки Міністерства – більше 200 заходів! Мені шкода, що поважні видання "повелись" на гарячу начебто тему, не перевіривши факти. Але, з іншого боку, ця стаття і подібні їй є непрямим підтвердженням того, що національно-патріотичне виховання в Україні дійсно міцніє. Бо когось дуже нервує те, що молоді громадяни України стають більш свідомими, вивчають власну історію, усвідомлюють виклики, які постають перед нашою державою. Все це є свідченням того, що ми все робимо правильно. А журналістів, українських і іноземних, традиційно закликаю до плідної і чесної співпраці. Ігор Жданов, Міністр молоді та спорту України.” http://dsmsu.gov.ua/index/ua/material/41293

"МИ - НАЩАДКИ КОЗАЦЬКОЇ СЛАВИ" - СВЯТО ПОКРОВИ НА ПЕЛОПОННЕСІ

Дорога українська громадо Греції (зокрема, Пелопоннесу), з 12-го по 14-те жовтня 2018 року таборуватимемо в м. Патра (Rodini Hotel Πάτρα, Κυανή Ακτή 265 00), і з великою радістю зустрінемося із земляками! Табір “Ми – нащадки козацької Слави”, як традиційний захід до Покрови, проходитиме за організацією Асоціації “Українсько-Грецька Думка” у співпраці з Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос”, Волонтерським рухом “Меценати для солдата” та під егідою Посольства України в Грецькій Республіці. Завдяки ґречній благодійній допомозі ТОВ Авіакомпанія “Джоніка”, участь у таборі візьмуть діточки з України, які втратили своїх татусів на війні. Ми всі з нетерпінням чекаємо на зустріч з ними! Хорошою нагодою для українців, які живуть на півострові, поспілкуватися з нами буде бажання завітати на масштабний захід у суботу 13-го жовтня о 18.30 в Патрах. “13 жовтня 2018 року українські діаспоряни Греції та гості з України візьмуть участь у великому заході – Першому фестивалі “Зустріч світового Еллінізму” під гаслом “Усі разом – можемо краще”, який відбудеться на стадіоні Аполлона в столиці Пелопоннесу – Патрах, район Перівола. Фестиваль проводиться Українсько-Грецькою спілкою дружби “Фарос” у співорганізації з Периферією Західної Греції, за участю представників уряду Греції, органів місцевого самоврядування, церкви, дипломатичних місій на півострові, депутатів, а також підприємницьких, мистецьких та літературних кіл Греції. Зокрема, фестиваль благословить Митрополит Патри Хрисостомос, участь у заході візьмуть генеральний директор Генерального секретаріату для греків зарубіжжя МЗС Греції п. Міхаліс Коккінос, Тимчасово повірений у справах України в Греції п. Наталя Косенко, голова Обласної державної адміністрації Пелопоннесу п. Апостолос Катсіфарас та інші”.

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. СЛИВКА ВАДИМ

СЛИВКА ВАДИМ (опікун) - 19 років (28.07.1999). Має ще близнюка Володю. Вадим погодився бути керівником перельоту групи дітей з України до Греції, втративши теж тата на війні. Батько Вадима - доброволець з полку «Азов» загинув, підірвавшись на фугасній міні 12 грудня 2014 року поблизу с. Павлопіль (Новоазовський район Донецька область). Вашій увазі фільм про сім'ю полеглого героя "Тихого". https://www.youtube.com/watch?v=tWv_ZbJ8dKw

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ

ШТАНСЬКА ВІКТОРІЯ - 16 років (30.01.2002). Має старшу повнолітню сестру Оксану (26 р.). Ріст: 160; Розмір взуття: 37. Розмір одягу: S. Віка – донька захисника України старшого сержанта Миколи Штанського, котрий загинув 16 січня 2015-го року поблизу села Одрадівки Артемівського району, коли терористи вели обстріл з «Градів» – снаряд влучив у бліндаж. З великим теплом Віка згадує про загиблого на війні тата: «До 12 років я навіть уявити не могла, що можу втратити когось з близьких мені людей і наскільки важко буде потім. Розумію, що у кожного з нас бувають труднощі, але все, що нас не вбиває – робить нас сильнішими. Змінюю пріоритети в житті. Намагаюся цінувати кожен прожитий день, і не забувати робити приємне для інших. Відтоді, коли тата не стало, намагаюся більше уваги приділяти своїм найріднішим: мамі, у котрої поважні проблеми зі здоров’ям, та старшій сестричці. Вони мене у всьому підтримують та допомагають, але рідного тата замінити ніхто і ніщо не зможе». Донька героя навчається в 11 класі. Їй подобається вивчати історію, улюблені предмети математика та англійська, ходить на додаткові платні заняття з цих дисциплін. Хвилюється, що потрібно їм з мамою багато в чому відмовляти для цього. Любить читати енциклопедії, цікавиться біологією, квантовою фізикою, кібернетикою та астрономією. Дівчина багато працює над собою, намагається самостійно робити все, що від неї залежить, аби гарно навчатися, розвивати себе, адже мріє колись продовжувати навчання в англомовному виші, та в подальшому стати науковцем. Вікторія – дуже привітна і обдарована дитина, до нашого великого подиву ми з’ясували, що Віка самостійно вивчає корейську мову, хотіла б вивчити ще й китайську, каже, що добре було б мати підручник по вивченню цих мов. Взагалі її цікавить все, що пов’язано зі Східною культурою. Вона мріє відвідати країни Азії, а передусім Південну Корею. Хотіла б побувати в США, або в інших країнах Європи, особливо їй хочеться поспілкуватися англійською з іноземцями. Встигає Віка і фільми подивитися, до улюблених відносить «Гарі Поттера» та «Шерлока Холмса». Ще їй дуже подобаються пісні Святослава Вакарчука. Є у неї, як вона каже, і божевільні мрії – бо дитина прагне коли-небудь зустрітись із всесвітньовідомим фізиком-теоретиком Стівеном Гокінгом та з королевою Великобританії Єлизаветою ІІ. А серед безлічі досягнень цієї дівчинки й 6 медалей, міжнародний кубок, грамоти, дипломи з дзюдо. Попри велику зайнятість заняття не полишає, ходить у спортивний зал в Любомлі, турбується, що мамі сутужно його оплачувати. Окрім того, полюбляє пробіжки, вважає, що це хороша можливість помилуватися навколишньою природою, яка у кожну пору року по-своєму приваблива. До всього вище переліченого юна науковець ще й навчалася у музичній школі по класу саксофона, у неї вже був випускний, але вона продовжує займатися для себе, її навіть запрошують грати в оркестрі цієї школи. Опановує також і гру на фортепіано. Якби Вікторія стала політиком то перше на що спрямувала б свої зусилля – припинити війну. Далі удосконалила б реформи в галузі освіти та медицини. Незважаючи на зайнятість Вікторія завжди виділяє час для допомоги мамі. Не ґребує ніякою роботою по господарству: і посуд миє, і город впорядковує, і в садку лад наводить, і дров наносить і котел розпалить. А ще до її обов’язків входить доглядати за улюбленою кицькою Манькою. Інформація про батька дівчини є у Книзі пам’яті, деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/

ДІТИ НЕБЕСНОГО ЛЕГІОНУ. ШИШОЛИК СЕРГІЙ

ШИШОЛИК СЕРГІЙ - ще 15 років (19.10.2002). Є ще повнолітні брат Іван і сестра Юлія. Ріст: 164. Розмір взуття: 40-41. Сергій є наймолодшим сином Шишолика Василя Серафимовича, бійця 59-тої окремої мотопіхотної бригади, який трагічно загинув 15 лютого 2016 року в районі с.Бахмутське, Бахмутського р-ну Донецької обл. Окрім Сергія в родині є ще двоє дорослих дітей: брат Іван працює вчителем фізкультури та сестра Олена є вчителем математики і має уже двійко своїх діток. Хлопець навчається в 11-му класі ЗОШ I-III ст. села Прилісне. До навчання відноситься з ентузіазмом, дуже старається, найбільше до вподоби точні науки, такі як математика, фізика, інформатика, а також англійська мова. У позаурочний час Сергій вивчає мови програмування, так як в майбутньому мріє бути програмістом. Ще одним захопленням хлопця є гра на музичних інструментах, зокрема на піаніно та гітарі. Він уже закінчив у цьому році музичну школу по класу фортепіано і старанно відвідує гурток із гри на гітарі, з якою, можливо, колись буде підкорювати великі сцени у складі якогось гурту. Одним із фаворитів серед сучасних рок-гуртів для Сергія є O.TORVALD, концерти яких хотів би побачити вживу та навіть поспілкуватися із їхнім солістом, так як дуже подобається творчість цього колективу. Сергій є не байдужим і до домашніх тварин. Каже, що дуже чудовими тваринками є хом’ячки. А удома тримає сіамського кота на ім’я Семен, за яким з радістю доглядає. І хоч Сергійко вже дорослий, та ще досі любить дивитися мультфільми: перед школою встигає переглянути чергову серію улюбленого “Губка Боб Квадратні Штани”. Авторитетом для Сергія є його мама Шишолик Тетяна Антонівна, яка після смерті чоловіка не зламалась і власним прикладом показала дітям, як стійко приймати усі випробування долі. Вона дуже сильна і це подобається її дітям. Не зважаючи на те, що мама дуже багато працює, на дітей час вона знаходить завжди. А діти, зокрема підліток Сергій, намагається допомагати їй, чим може: щосуботи прибирає у будинку (а будинок не маленький), порається по господарству, кожного дня їздить у магазин по хліб та виконує усілякі інші дрібниці, які можуть хоч якось полегшити життя матусі. З дитинства Сергію запам’ятався один випадок, який залишив свій слід і по цей час. Коли хлопчику було 1,5 року, він ошпарився гарячою водою і по тілі лишилися сильні опіки. З того часу дитина має інвалідність. І йому дуже не приємно та образливо, коли приходить плавати у басейн, а усі поглядають на нього скоса і питають, що то в нього за плями на тілі. Бо ж у нашому суспільстві не сприймають дітей з певними вадами чи відмінностями, і частенько цілком здорова дитина може отримати клеймо лише за якусь зовнішню несхожість зі своїми ровесниками. Хоч, як каже хлопець, ніяких ускладнень та проблем зі здоров’ям, пов’язаних із тим випадком, у нього немає. Сергій болісно сприймає війну в нашій країні. Він говорить, що Україна для нього як єдиний живий організм і кожного разу, коли чує про загибель українських військових, то у нього наче щось віднімає – потім воно заживає, але шрам то все одно лишається. І задля процвітання держави, на місці політиків, хлопець, у першу чергу, зупинив би кровопролиття, а вже потім проводив певні економічні реформи. Оскільки найважливіше для країни – це щасливі люди, а хіба можна бути щасливими, коли уже четвертий рік триває війна… Основний прибуток сім’я отримує влітку з продажу ягід та грибів, а постійної роботи у селі знайти практично неможливо. Побутові труднощі, як каже мама, вони з дітьми долають самостійно, бо виховала їх працелюбними та слухняними. Існує потреба в одязі для Сергія, найбільш актуальними на даний час є спортивні та джинсові штани. І мама, і Сергій з вдячністю відгукуються про людей, які стали для них опорою у скрутні хвилини. “Я кожного дня молюся за те, щоб швидше закінчилася ця нікому непотрібна війна. І щоб Господь дав здоров’я і терпіння у цій нелегкій місії, яку виконують воїни та волонтери.,” – каже мама Тетяна. Сергій щиро вдячний, що завдяки небайдужим людям має можливість бувати у Греції. Юнак дуже вдячний та щиро цінує усю надану йому допомогу. Інформація про батька хлопця є у Книзі пам’яті. Деталі за посиланням: http://memorybook.org.ua/28/shisholik.htm .