Het hitlerska Rosia z Ukraine

ГЕТЬ ГІТЛЕРСЬКА РОСІЯ З УКРАЇНИ

Het hitlerska Rosia z Ukraine

Надпис на стіні однієї з центральних вулиць Афін.

Українці Греції, хоча й не підтримують розписування стін, вдячні грецьким друзям за допомогу в донесенні правди в середовищі тотальної брехні та спотвореного подання інформації грецькими ЗМІ.

 

Επιγραφή σε έναν από τους κεντρικούς δρόμους της Αθήνας.

Οι Ουκρανοί της Ελλάδας, παρόλα δεν επικροτούν τις ζωγραφιές στους δημόσιους τοίχους, ευγνωμονούν τους φίλους Έλληνες που προσπαθούν να πουν την αλήθεια σε συνθήκες ολοκληρωτικής ψευδοπληροφόρησης από τα ΜΜΕ.


Μια άγνωστη πτυχή της κρίσης στην Ουκρανία

Α) Πρώτον, ότι οι Ρωσία, ΗΠΑ και Η.Β. επαναβεβαιώνουν την δέσμευσή τους «να σέβονται την ανεξαρτησία, κυριαρχία και τα υφιστάμενα σύνορα της Ουκρανίας.

Β) Δεύτερον, ότι οι τρεις χώρες «θα απέχουν από κάθε απειλή ή χρήση βίας εναντίον της εδαφικής ακεραιότητας ή πολιτικής ανεξαρτησίας της Ουκρανίας» και ότι «τα πυρηνικά όπλα δεν θα χρησιμοποιηθούν στο μέλλον παρά μόνο ως νόμιμη άμυνα».

Το πρώτο εγγυάται –δήθεν- ότι οι 3 χώρες δεν θα επιτεθούν εναντίον της Ουκρανίας και το δεύτερο ότι δνε θα χρησιμοποιήσουν το οπλοστάσιό τους, παρά μόνο σε νόμιμη άμυνα. Και τα δύο άρθρα, ουσιαστικά επαναλαμβάνουν αυτούσιο το άρθρο 2 (4) του Χάρτη των Ηνωμένων Εθνών που ήδη από το 1945 «απαγορεύει κάθε απειλή και χρήση βίας εναντίον της εδαφικής ακεραιότητας ή πολιτικής ανεξαρτησίας ενός Κράτους». Με άλλα λόγια δεσμεύονται ότι δεν θα επιτεθούν εναντίον της Ουκρανίας, κάτι που δεν επιτρέπεται ούτως ή άλλως από το διεθνές δίκαιο.

Γ) Με το τρίτο άρθρο, οι τρεις εγγυήτριες δυνάμεις δεσμεύονται ότι θα «απέχουν από την άσκηση οικονομικού εξαναγκασμού εναντίον της Ουκρανίας, προκειμένου η χώρα να εξυπηρετήσει δικά τους συμφέροντα.

Δ) Στο άρθρο 4, Ρωσία, ΗΠΑ και Η.Β. υπόσχονται «να αναζητήσουν την άμεση συνδρομή του Συμβουλίου Ασφαλείας αν η Ουκρανία δεχθεί απειλή» ή «επίθεση με πυρηνικά όπλα». Τα τρία μόνιμα μέλη του Συμβουλίου Ασφαλείας, υπόσχονται, δηλαδή, ότι θα αναλάβουν τον ρόλο που ήδη έχουν, σύμφωνα με τον Χάρτη των Η.Ε. Αυτή η δέσμευση αφορά μόνο τη χρήση πυρηνικών όπλων και όχι την σημερινή επίθεση που δέχεται η Ουκρανία.

Ε) το πέμπτο άρθρο προβλέπει ότι οι τρεις δυνάμεις θα χρησιμοποιήσουν πυρηνικά όπλα εναντίον της Ουκρανίας μόνο ως απάντηση σε επίθεση με πυρηνικά όπλα.

Με αυτό το Μνημόνιο, λοιπόν, η Ουκρανία, παρέδωσε τα πυρηνικά όπλα που διέθετε με αντάλλαγμα δεσμεύσεις που ούτως ή άλλως απορρέουν από το διεθνές δίκαιο, άρα χωρίς κανένα όφελος.

Πρόκειται ουσιαστικά για μια Συμφωνία, που επιβλήθηκε στην Ουκρανία, ενδεδυμένη με τον μανδύα του διεθνούς δικαίου, χωρίς περιεχόμενο και ουσία.

Η σχετική μελέτη, με έκανε να θυμηθώ πόσες φορές αντίστοιχες συμφωνίες υπογράφονται ανάμεσα σε ισότιμα, κατά τα άλλα κράτη, αλλά αποτελούν βούληση των ισχυρών. Τί να πρωτοαναφέρω; Ενδεικτικά μόνο, την Συμφωνία Εγγύησης Ηνωμένου Βασιλείου, Ελλάδας, Τουρκίας για την Κύπρο; Συμφωνία, που επέβαλε το Ηνωμένο Βασίλειο ως αντάλλαγμα για την ανεξαρτησία της Κύπρυ, αλλά που χρησιμοποίησε η Τουρκία, ως δικαιολογία, για να επέμβει κατά της εδαφικής ακεραιότητας της Κύπρου, αν και σε πλήρη αντίθεση με τον Χάρτη των Η.Ε.;

Συμφωνίες «αξιοποίησης» ενεργειακών αποθεμάτων; Συμφωνίες ειρηνικής επίλυσης διεθνών διαφορών, όπως ήταν το Ελσίνκι, που δήθεν δέσμευαν την Τουρκία να παραπέμψει τις ελληνοτουρκικές διαφορές στο Διεθνές Δικαστήριο της Χάγης (θυμίζω ότι η Τουρκία δεν συμμετείχε καν στην διαπραγμάτευση και ποτέ μια συμφωνία δεν μπορεί να δεσμεύει τρίτα κράτη), αλλά αυτό αποτέλεσε μεγάλη διπλωματική επιτυχία της κυβέρνησης Σημίτη;

Πολιτική, χωρίς σοβαρή γνώση του διεθνούς δικαίου δεν μας πάει μακριά. Τουλάχιστον, να μπορούμε να αναγνωρίζουμε με καθαρότητα, τις περιπτώσεις που πίσω από διεθνείς συμφωνίες κρύβονται παλιού τύπου αποικιοκρατισμοί. Και πότε τοπικοί ηγέτες μεσω υπογραφής συμφωνιών θυμίζουν τα παλιά western με τους φυλάρχους που με λίγο νερό που καίει και καπνό τα έδιναν όλα. Και συνέφεραν.


ΔΙΑΜΑΡΤΥΡΙΑ ΤΗΣ ΟΑΚΚΕ ΕΞΩ ΑΠΟ ΤΗ ΡΩΣΙΚΗ ΠΡΕΣΒΕΙΑ ΤΗΣ ΑΘΗΝΑΣ 8/3/2014

Виявляється, в Греції все-таки є люди, які шукають ПРАВДУ і розбираються, що ж насправді відбувається навколо них!!

Χαιρόμαστε ιδιαίτερα ότι στην ελληνική κοινωνία παρά την πρωτοφανές παραπληροφόρηση από το σχεδόν σύνολο ΜΜΕ υπάρχουν άνθρωποι που ψάχνουν την αλήθεια και προσπαθούν να καταλάβουν το ΤΙ ακριβώς συμβαίνει γύρω τους.

Θερμά συγχαρητήρια σε όλους, ανεξαρτήτως κόμματος, χρώματος και πεποιθήσεων, που μπαίνουν σε κόπο να ψαχτούν και δεν αποβλακώνονται από τα ψέματα που ΤΟΣΟ απλόχερα μας ταΐζουν οι επιτήδειοι.

                                                                                                                   ΔΣ συλλόγου «Ουκρανο-Ελληνική Σκέψη»

{youtube}1qRg5VwxXmg{/youtube}
90633

Як Росія знищувала український Донбас

По закінченні світової війни внутрішнє становище УСРР було кризовим. Розруха загострювала політичну ситуацію. Запроваджена у роки "воєнного комунізму" продрозкладка — примусові реквізиції селянського хліба — позбавила селян зацікавленості в результатах

своєї праці. З метою розколу села та створення опори режимові у травні 1920 р. було прийнято декрет про організацію комітетів незаможних селян (КНС), які фактично стали органами радянської влади на місцях. Члени комітетів звільнялися від податків, мали переваги при розподілі землі й отримували відсоток конфіскованої у "куркулів" власності. На кінець року комнезами діяли вже в кожному третьому селі. Майже з самого моменту організації КНС створювалися і збройні загони селян. На початок 1921 р. такі загони діяли в усіх губерніях республіки: загалом 730 формувань, понад 56 тис. бійців (без урахування груп самозахисту). Незаможники брали активну участь у збиранні продрозкладки.

Продрозкладка перетворилася на безжальне пограбування села, хоча офіційно й проголошувалося, що забиратимуть лише "надлишки"! На території України на той час уже багато років точилися воєнні дії, — Перша світова, поразка Національної революції й кривава окупація України призвели до загибелі величезної кількості населення. Село стояло зруйноване, спустошене, без господаря. Чоловіки загинули на фронтах, жінки намагалися зорати на собі хоча б клаптик, посіяти хліб — і так врятувати родину від голодної смерті. А тим часом московські більшовики навперебій твердили: "Без українського хліба радянська Росія існувати не зможе!". В.Ленін казав: "Я бачив товаришів, що приїхали з Сибіру, тт. Луначарського і Рикова, що приїхали з України і Північного Кавказу. Про багатства цього краю вони говорять із нечуваним здивуванням. На Україні годують пшеницею свиней, на Північному Кавказі, продаючи молоко, баби молоком споліскують посуд". Зрозуміло, що такі картинки не мали нічого спільного з реаліями, але запалювали агітаторів, будили в них революційну правосвідомість і ненависть. Прибули в українське село. Де хліб? Немає?! На продрозкладку немає, а свиней годувати є?! Навіть злиденне життя українських селян не переконувало таких загітованих активістів! Продовольчі загони, озброєні не тільки гвинтівками та кулеметами, а ще й класовою ненавистю до "куркуля", забирали в селян усе до останньої зернини, — прирікаючи людей на злидні і голод.

Така політика привела до масового опору селянства. В республіці діяло багато озброєних угруповань. Більшовики дали їм офіційну назву — "банди". Хоча у повстанському русі брали участь практично всі верстви села, пропаганда трактувала цей спротив як "куркульський". Вирішення проблеми селянських повстанців бачили тільки в посиленні репресій. 20 квітня 1920 р. РНК України прийняла "Коротку інструкцію по боротьбі з бандитизмом і куркульськими повстаннями". В документі акцентовано на поширенні репресій: запроваджувалася кругова порука, аж до винищення села; населення "бандитських районів" перетворювалося на заручників; щоб запобігти поповненню селянами лав повстанців, передбачався арешт усього дорослого населення тощо. За офіційними даними, наприкінці 1920 р. в Україні проти радянської влади виступало близько 50 тис. селян, які мали на озброєнні гвинтівки, кулемети та гармати. Сучасні дослідники називають значно більшу кількість невдоволених селян. За даними О.Полянського, в Україні воювало близько 150 тис. повстанців. "Село не з нами!" — з тривогою відзначав голова Раднаркому Х.Раковський. В. Ленін, проаналізувавши ситуацію, у жовтні 1920 р. констатував: "Ми беремо хліб із Сибіру, беремо хліб з Кубані, але не можемо взяти його з України, бо там кипить війна, і Червоній Армії доводиться боротися проти банд, якими вона кишить".

Принциповим є той факт, що повстанський рух охопив усю територію УСРР. Навіть у східних регіонах, де природно-географічні умови несприятливі для партизанської боротьби (немає великих лісових масивів або гір тощо), зорганізувався активний спротив. Так, на території Донецької губернії діяли селянські повстанські загони: Білокобильського, Блохи, Каменєва, Каменюка, Карлова, Колесникова, Лимаренка, Лодиря, Махна, Назарова, Фоми Повстанчеського, Саєнка, Солодова, Терезова та багатьох інших. У Старобільському повіті на початку 1921 р. воювали

загони: Лимаренка Андрія

(250 піхотинців і 50 вершників, мали на озброєнні 10 кулеметів); декілька загонів Зайцева та Волоха — по 80–100 бійців на тачанках. На Донеччині чинило спротив радянській владі більше повстанців, ніж на Чернігівщині, Полтавщині, Харківщині, Одещині, разом узятих. За кількістю бійців регіон поступався лише Київщині.

Навіть запровадження Нової економічної політики (НЕП) не знизило напруги в суспільстві. Хоча офіційно продрозкладку й замінили податком, але збирали продподатки, використовуючи все ті ж перевірені жорстокі методи: репресії, взяття заручників, залякування та пограбування. У деяких регіонах продрозкладку не було скасовано і після проголошення НЕП. Так, на нараді при Донецькому губвиконкомі, яка відбулася з участю наркомпрода 7 червня 1921 р., прийняли рішення "розкладку зберегти в повітах Таганрозькому, Маріупольському, Гришинському".

Вісті з села скидалися на військові зведення. Загалом упродовж 1921 р. у республіці відбулося 1376 збройних нападів повстанців на населенні пункти, 259 — на радянські органи влади, 342 — на промислові та продовольчі установи і підприємства. Радянська влада кинула на боротьбу з ними всі сили: Червону армію, міліцію, частини особливого призначення, збройні загони КНС. І всеукраїнський з'їзд КНС ухвалив постанову про створення у кожному повіті України кавалерійської сотні з незаможників. Перемога над білими дала змогу залучити до боротьби досвідчених військових командирів і найбільш боєздатні та перевірені частини: корпус червоного козацтва В.Примакова, 25-ту Чапаєвську дивізію, 44-ту стрілецьку І.Дубового, 9-ту кавалерійську Г.Котовського та інші. У серпні 1921 р. в УСРР дислокувалося 14 стрілецьких і 4 кавалерійські дивізії, прикордонна дивізія особливого відділу КВО, технічні частини, аероплани, 23 бронепоїзди тощо.

За наказом командувача Збройних сил України та Криму М.Фрунзе, у 1921 р. в частинах було заведено спеціальні журнали воєнних дій, які фіксували інформацію про сутички з "бандами". Для боротьби з селянами у січні 1921 р. організовано мережу нарад стосовно боротьби з бандитизмом. Перша Всеукраїнська нарада КП(б)У (травень 1921 р.) постановила: "Щоб наради по боротьбі з бандитизмом засідали принаймні двічі на тиждень, а в особливо загрозливих районах і частіше".

З огляду на важливість промислового потенціалу регіону, а також масштаб опору радянській владі, на Донеччину двічі приїжджав особисто голова Всеросійської надзвичайної комісії Ф.Дзержинський. Взимку 1921 р. проведена під його керівництвом колегія Донецької губчека ухвалила, що "губернській НК передаються військові частини, які одночасно вестимуть енергійну боротьбу з бандитизмом". У лютому 1921 р. сформовано Донецьку дивізію ВУНК, якій передано для боротьби з повстанцями бронепоїзд. У березні того ж року в

регіон, на особисте розпорядженням Ф.Дзержинського, "для підсилення" скеровано велику групу російських чекістів. Призначений наприкінці

1920 р. головою Донецької губчека К.Карлсон отримав надзвичайні повноваження у боротьбі з "бандитами". І довіру виправдав. Уже 21 жовтня

1921 р. В.Балицький, який на той момент тимчасово виконував обов'язки голови ВУНК, клопотав про нагородження К.Карлсона орденом Червоного Прапора за проведену "велику роботу по ліквідації махновщини та низки інших великих банд — Каменюка, Зайцева, Золотого Зуба". Орден К.Карлсон отримав лише у 1923 р., а тоді спеціальною постановою колегії ВУНК від 17 грудня 1921 р. його нагородили золотим портсигаром із написом "За викорінення бандитизму та успішну боротьбу на економічному фронті від колегії ВУНК".

Крім того, рішеннями місцевих органів влади організовувалися судові "надзвичайні трійки". Так, Маріупольський виконком у травні 1921 р. постановив створити таку трійку "у зв'язку з бандитизмом, який не вщухає в повіті, та протидією куркульського елементу" з правом винесення вироку, "аж до вищої міри". За даними Г.Куромії, найжорстокішим був терор на сході Донбасу. Червоні грабували козацькі станиці, заарештовували селян, відправляли їх до Луганська і там жорстоко закатовували.

Жорстокість каральних акцій та широке застосування "вищої міри" породжували активну протидію. Невдоволені селяни знищували представників радянської влади. Так, влітку 1921 р. загін Каменюка, намагаючись вирватися з оточення червоноармійських частин, окрім ведення боїв із регулярною армією, був змушений вступати в сутички із бійцями КНС, а також партійно-радянським активом. У селі Щегловці 22 червня у бою з бійцями цього загону загинули міліціонер і 3 активісти. Наступного дня в селі Картушино загинули голова виконкому та землемір... Незважаючи на значні втрати (понад півтори сотні вбитими й полоненими), кинувши частину зброї та дві гармати, повстанці змогли вирватися з оточення і зберегти близько 150 вершників та кулемети.

Всупереч офіційній пропаганді, "бандитів" масово підтримувало населення, що надзвичайно ускладнювало каральні акції. Так, командир червоного батальйону, перед яким влітку 1921 р. було поставлено завдання ліквідувати "бандитизм" поблизу міста Бахмут, у своїх звітах повідомляв про великі й малі сутички з повстанцями, перелічував власні втрати і захоплені трофеї (26 червня 1921 р. відбито у повстанців 2 кулемети системи "Максим", один кулемет "Кольт", набої та снаряди). Але жодної інформації щодо вбитих чи полонених "бандитів" не повідомляв. Місцеве населення інформувало повстанців про всі пересування червоного батальйону, тож і воєнні дії перетворилися на нескінченну гонитву донецьким степом.

У доповідній записці від

9 лютого 1921 р. С.Каменєв інформував Л.Троцького, що в республіці діють військові формування трьох видів:

1. Організовані повстанці, які користуються активною підтримкою місцевого населення і за сприятливих обставин можуть привернути на свій бік тисячі бійців.

2. Збройні угруповання (як нечисленні, так і доволі великі), котрі пов'язані з місцевим населенням, але не мають масової підтримки.

3. Кримінальний бандитизм, боротьбу з яким селяни всіляко підтримують і навіть намагаються вести власними силами.

Радянська влада вважала, що найнебезпечнішими є насамперед "бандити" першої та другої груп. "Ліквідація бандитизму" перетворилася на масові каральні акції проти селян. Як свідчать документи, більшість населення не вважала повстанців "бандитами", а, навпаки, сприймала їх як рятівників і захисників: "Незабаром прийде Махно, поляки і Врангель, які не дадуть збирати податок... комуністи не підуть брати податок там, де є банда". Вирішальним моментом стала, як мусила констатувати навіть офіційна преса того часу, "цілковита підтримка сільським населенням" повстанського руху. Це твердження також руйнує міф про "бандитизм" повстанців. У таємному зведенні ДПУ по Донецькій губернії акцентовано, що вбивства, пограбування та інші бандитські прояви чиняться насамперед колишніми кримінальними елементами, участь у бандитських угрупованнях селян — незначна. Селяни насамперед брали участь не в кримінальному, а в повстанському політичному русі.

Чекісти, обманюючи людей, перед самими собою були чесні: тавруючи рух як "куркульський", у своїх зведеннях правдиво називали його "селянський повстанський рух". Саме в селах жило майже 80% населення регіону, отож будь-яка боротьба з ним, попри всю свою кривавість, бронепоїзди та яку-завгодно кількість розданих іменних годинників, буде заздалегідь приреченою.

У 1921 р. в ряді губерній України (зокрема й на Донеччині) розпочався перший голодомор. Нові архівні документи, введені у науковий обіг, переконливо свідчать, що головною метою голоду була саме каральна функція — впливовий удар по селянському повстанському руху. Тільки в перший тиждень червня 1921 р. Постійна нарада по боротьбі з бандитизмом при РНК УСРР тричі (!) розглядала питання "Про продовольчі репресії бандитських гнізд". Наслідком цих засідань стала інструкція з проведення репресій продовольчого характеру проти українського селянства. "Бандитськими гніздами" було проголошено не просто окремі населенні пункти, а цілі губернії. Каральні акції, які посилювалися посухою, вразили своїм розмахом та жорстокістю.

У зверненні до Центральної комісії допомоги голодуючим керівники Донецького губвиконкому свідчили: "Голод у Донбасі набрав жахливих розмірів. Голодує до 500 тис. людей. Селяни у відчаї риють собі могили, не відчуваючи реальної допомоги. Досі з центру не одержано ні зернини". Весь 1921 р. голод в Україні повністю замовчувався. У грудні

1921 р. почалася масова загибель селян від голоду. Але, наприклад, харківський "Пролетарий" навіть 29 грудня 1921 р. дуже чітко розмежовував "голод у Поволжі" (яке треба було рятувати щосили, у тому числі й хлібом з України) та "недорід у південних губерніях України" (який, відповідно, на думку московських керівників, жодної компенсації не потребував). Хлібом постачався лише міський пролетаріат — робітники шахт, із сіл Донеччини хліб вивозили. На 15 січня 1922 р. з губернії було викачано 120 тис. пудів хліба. В умовах терору та голоду повстанські загони, не маючи перспектив і можливостей подальшої боротьби, або були знищені, або самоліквідувалися.

Характерним може стати приклад отамана Каліновського зі Старобільського повіту, який спробував "зібрати армію" для "визволення України" (важливо те, що було висунуто не лише економічні, а й політичні вимоги — здобуття незалежності країни). Але сім'ї повстанців конали з голоду, доведені до крайнього відчаю, люди розійшлися по домівках. Товаришів Каліновського заарештували, отаман уникнув покарання і продовжував боротьбу самотужки у глибокому підпіллі.

Продовольчі репресії "бандитських гнізд", які тривали й довели свою ефективність на початку 1920-х років, практикували і в наступні роки як превентивно-репресивні заходи. Терором і голодом можна було знищити повстанський рух, проте не доводилося очікувати, що такі дії схилять селян до підтримки більшовиків. Які досить часто абсолютно не турбувалися про створення позитивного іміджу в очах селян. Дії партактиву на селі скидалися на поведінку представників окупаційної влади, а зовсім не "рідної" радянської. Важливим свідченням є, наприклад, повідомлення червоноармійця 3-го полку зв'язку С.Грибинюкова, надіслане ним особисто на ім'я голови ВУЦВК Г.Петровського у травні 1925 р. "Повернувшись із семиденної відпустки в село Черкаський Брад Новосвєтловського району Луганського округу Донецької губернії, бачив:... міліція б'є селян прикладами, відбираючи в них худобу. Голова сільради — партійний, щоденно виконує директиви партії і Радянської влади за пляшкою самогону. Кооперація на селі на 100% торгує горілкою. Партія та комсомол на селі є загороджувальним загоном, що відбирає в селян вугілля, яке вони купують для опалення... селяни самим консервативним чином налаштовані проти Радянської влади".

Голод на селі у підрадянській Україні став буденним явищем. Так, 1925 р. у Білокуракинському районі Старобільського округу Донецької губернії, де свого часу активно діяли численні повстанські загони, реєструвалися випадки опухання від голоду, 70–80% населення харчувалося сурогатами. По Луганському округу становище було ще гірше, люди їли траву та жолуді. Комісія, яка обстежувала райони недороду в Старобільському та Луганському округах, у своєму звіті від 25 лютого 1925 р. доповідала: "зростання до величезних розмірів гостро-шлункових захворювань" внаслідок харчування непридатними для їжі продуктами, "цинга стала звичайним явищем на селі". У листуванні, призначеному тільки для службового користування, партійні керівники наголошували на тому, що цифри офіційних доповідей про голод не перебільшені, а свідомо занижені.

Бунтівних селян із "бандитських районів" влада навіть після ліквідації підпілля намагалася поставити в умови постійної боротьби за виживання. Каральними акціями — терором і голодом — антибільшовицький повстанський рух опору в українському селі на Донеччині було подолано. Тисячі патріотів загинули... Будь-які згадки про них радянська влада намагалася назавжди поховати у закритих архівах. Але копітка праця дослідників не лише повертає історії імена багатьох героїв — борців за волю України, а й остаточно руйнує вигадані червоною пропагандою міфи. У тому числі й про "історичну" відсутність національної гордості та самоповаги у жителів Донеччини.

Джерело: Костянтин Нікітенко, Дзеркало тижня


120470876BB4C9FE6B332F6588A3DAA3

Ουκρανία: Διαφωνίες στο Συμβούλιο Ασφαλείας για το ρωσικό ψήφισμα

Στην κεκλεισμένων των θυρών συνεδρίαση, ο Ρώσος πρεσβευτής Βιτάλι Τσούρκιν κάλεσε, όπως μεταδίδει το ρωσικό RT, να εγκριθεί το ψήφισμα λέγοντας πως «δεν είναι πολιτικοποιημένο» και λέγοντας πως το Κίεβο πρέπει να σταματήσει «να βομβαρδίσει αδιακρίτως κατοικημένες περιοχές» στην ανατολική Ουκρανία.

Η Ουάσινγκτον ήταν η πρώτη που απέρριψε ως υποκριτικό το ψήφισμα, με το Στέιτ Ντιπάρτμεντ να σημειώνει ότι ότι η ρωσική έκκληση σε κατάπαυση πυρός είναι άσκοπη την στιγμή που η Ρωσία υποστηρίζει τους φιλορώσους ενόπλους στα ανατολικά της Ουκρανίας.

Η Ρωσία, ανέφερε η εκπρόσωπος του αμερικανικού ΥΠΕΞ Τζεν Ψακή, «δεν κάνει τίποτε για να σταματήσει τους ενόπλους που απαγάγουν ξένους αξιωματούχους και επιτίθενται σε αεροδρόμια». «Έαν [η Ρωσία] πρόκειται να καλέσει σε μείωση της έντασης και αποκλιμάκωση, θα ήταν πιο αποτελεσματικό να σταματήσει» είπε.

Η ανταπάντηση από τη ρωσική πλευρά ήταν η αναμενόμενη, λέγοντας πως η κριτική των ΗΠΑ είναι «πλήρης μίσους».

Αρνητική ήταν η υποδοχή του ψηφίσματος και από τα περισσότερα άλλα μέλη του Συμβουλίου. Τόσο ο βρετανός όσο και ο γάλλος πρεσβευτής επέκριναν την έλλειψη «καίριων στοιχείων» από το ψήφισμα, κυρίως την απουσία αναφοράς στην ανάγκη για σεβασμό της ουκρανικής εδαφικής κυριαρχίας.

Στο τραπέζι οι υπουργοί Άμυνας του ΝΑΤΟ

Την Τρίτη, το ΝΑΤΟ συνεδριάζει στις Βρυξέλλες για να εξετάσει σε ποιες ενδεχόμενες «μακροπρόθεσμες αλλαγές», σύμφωνα με το Reuters, μπορεί να προχωρήσει στην στάση του απέναντι στη Ρωσία.

Κατά τη διάρκεια της τρίμηνης θερμής φάσης της ουκρανικής κρίσης, το ΝΑΤΟ έχει «ανεβάσει ταχύτητα» στην παρουσία του στις χώρες της ανατολικής Ευρώπης, αποκλείοντας σε κάθε περίπτωση επέμβαση στην Ουκρανία.

Ωστόσο, τα μέλη του, όπως αναφέρει στο βρετανικό πρακτορείο ανώτατος αξιωματούχος της Συμμαχίας, θα εξετάσουν πώς θα αντιδράσουν απέναντι στην τακτική που χρησιμοποιεί η Ρωσία στην Ουκρανία, την οποία χαρακτηριστικά περιέγραψε ως «κατά το ήμισυ υποδαύλιση αποσχιστικών τάσεων και κατά το ήμισυ σκόπιμη αποσταθεροποίηση».

Τις παραμονές της συνάντησης, το γερμανικό υπουργείο Άμυνας είχε αναφέρει ότι η Συμμαχία θα εξετάσει μεταξύ άλλων προσωρινή ενίσχυση των δυνάμεών του στην Πολωνία, ανταποκρινόμενο στις ανησυχίες της Βαρσοβίας.

Πηγή: www.tovima.gr


Το μακρύ χέρι του Πούτιν στην Ελλάδα...

Κατά τον στωικό φιλόσοφο: «Πρέπει πάντα να σχηματίζουμε τον ορισμό ή την περιγραφή του αντικειμένου μιας εντύπωσης έτσι ώστε, ό,τι και αν είναι το πράγμα αυτό, να το βλέπουμε ολόγυμνο στην ουσία του, αναλυμένο στα συστατικά του μέρη και να λέμε το όνομά του και τα ονόματα εκείνων των πραγμάτων από τα οποία αποτελείται και στα οποία θα διαλυθεί εντέλει».

Η πραγματικότητα συνήθως δεν είναι βαθιά θαμμένη στην παραπληροφόρηση. Μερικές πληροφορίες και μερικές συγκρίσεις είναι αρκετές για να βοηθήσουν και κάποιο μη ειδικό να ανακαλύψει το κάλπικο από το αληθινό και να προσδιορίσει τα κίνητρα αυτών που διακινούν τα ψέματα και καλλιεργούν απατηλές εντυπώσεις.

Η αλήθεια για την Ουκρανία

Τους τελευταίους μήνες ολόκληρη η Δύση, αλλά η Ελλάδα περισσότερο καθώς είναι μια χώρα των συνόρων και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Δύσης, αλλά και η μοναδική ορθόδοξη χώρα της Ανατολής, η οποία δεν υπέστη τα δεινά της σοβιετικής κατοχής, υπάρχει έξαρση της ρωσικής προπαγάνδας.

Ένα ψέμα που αναπαρήγαγαν κατά κόρον τα φερέφωνα της προπαγάνδας του ολιγαρχικού και κλεπτοκρατικού καθεστώτος του Πούτιν, είναι πως η Δύση στην Ουκρανία επί της ουσίας στηρίζει ένα ναζιστικό καθεστώς.

Το συμπέρασμα έβγαινε από την επιλεκτική χρήση και αναμετάδοση κάποιων βίντεο και φωτογραφιών.

Στη μια φωτογραφία εμφανιζόταν ο προσωρινός πρωθυπουργός της χώρας, να χαιρετά ναζιστικά. Η αναπαραγωγή όλης της σκηνής στο βίντεο έδειχνε πως δεν επρόκειτο για ναζιστικό χαιρετισμό, αλλά για την απομόνωση μιας στιγμιαίας κλίσης του χεριού σε ένα φυσιολογικό χαιρετισμό.

Ολιγάριθμες ομάδες, του «Δεξιού Τομέα» με ναζιστικά σύμβολα προβάλλονταν στα μέσα της Δύσης (και της Ελλάδας ιδιαίτερα) με την υπερβολή και την ψεύτικη πληροφορία πως πρόκειται για την πλειοψηφία του κινήματος που ανέτρεψε την φιλορωσική κυβέρνηση.

Πριν λίγες μέρες έγιναν οι εκλογές και ο φιλοναζιστικός «Δεξιός Τομέας» δεν κατάφερε να συγκεντρώσει ούτε το 1% των ψήφων.

Αντιθέτως η φιλοναζιστική ελληνική Χ.Α. εκδηλώνει ανοιχτά τη συμπάθεια προς το καθεστώς Πούτιν, όπως και πολλοί από τους Ευρωσκεπτικιστές που ανθούν στη γηραιά ήπειρο εσχάτως...

Η υπερδύναμη δεύτερης διαλογής

Μια άλλη απατηλή εντύπωση που καλλιεργείται στην Ελλάδα κυρίως αλλά και άλλες χώρες της Ευρώπης ειδικά σε ακροατήρια ακροδεξιού ή ακροαριστερού Ευρωσκεπτικισμού, είναι αυτή της Ρωσίας σαν στρατιωτική υπερδύναμη, ικανή να έχει λόγο σε διεθνείς εξελίξεις μακράν των συνόρων της.

Πόσο μάλλον όταν η υποτιθέμενη αυτή στρατιωτική ισχύς της κατά φαντασίαν υπερδύναμης συνδυαστεί με τη στρατιωτική ισχύ της Κίνας.

Η Κίνα δεν αποτέλεσε στρατιωτικό σύμμαχο της ΕΣΣΔ ούτε κατά την περίοδο του ψυχρού πολέμου, καθώς η γεωγραφία των δύο χωρών τις καθιστά ανταγωνιστές και όχι συμμάχους...

Η Ρωσία όπως έχουμε γράψει από αυτή τη στήλη αποτελεί μια στρατιωτική δύναμη δεύτερης διαλογής, στην καλύτερη περίπτωση, αναλόγου πραγματικής ισχύος με αυτήν της Γαλλίας ή του Η.Β. Γράφω στην καλύτερη περίπτωση γιατί το επίπεδο τεχνολογικών καινοτομιών και οικονομικής οργάνωσης της χώρας δεν επιτρέπει καινοτομίες σε άλλους τομείς άρα ούτε στην στρατιωτική τεχνολογία.

Λογικά η Ρωσία ανακυκλώνει τα τεχνολογικά επιτεύγματα της ΕΣΣΔ όταν οι επιστήμονες της Ένωσης δεν είχαν τη δυνατότητα να ταξιδέψουν στη Δύση και να προσφέρουν τη γνώση τους στις αμυντικές της βιομηχανίες που είναι σε θέση να εξασφαλίσουν καλύτερες αμοιβές και καλύτερους όρους διαβίωσης.

Το πλέον χαρακτηριστικό στοιχείο αξιολόγησης της ισχύος της ρωσικής πολεμικής μηχανής είναι οι αμυντικές δαπάνες και η σύγκρισή τους με αυτές άλλων χωρών.

Σύμφωνα με το Ινστιτούτο Διεθνών Ερευνών της Στοκχόλμης για την Ειρήνη το 2013 οι αμυντικές δαπάνες των ΗΠΑ έφτασαν τα 640 δισ. δολάρια, της Κίνας τα 188 δισ. δολάρια και της Ρωσίας τα 88 δισ. δολάρια.

Την ίδια περίοδο οι αμυντικές δαπάνες της Γαλλίας ήταν 61 δισ. δολ. Του Ηνωμένου Βασιλείου 58 δισ. δολ., της Γερμανίας 48 δισ., της Ιταλίας 32 δισ. δολάρια κλπ.

Με απλά λόγια μόνο το σκέλος του ΝΑΤΟ της Ε.Ε. διαθέτει στρατιωτική ισχύ υπέρτερη της Ρωσίας...

Από πού απορρέει λοιπόν αυτή η εντύπωση πως η Ρωσία αποτελεί διεθνώς σημείο αναφοράς στρατιωτικής αποτελεσματικότητας σπουδαιότερο από ένα κλάσμα της ισχύος των ευρωπαϊκών μελών του ΝΑΤΟ;

Ένα επιπλέον στοιχείο διεθνούς στρατιωτικής ισχύος αποτελούν τα αεροπλανοφόρα, καθώς καθένα από αυτά συνδυάζει την ισχύ ενός μικρού στόλου, μιας μικρής πολεμικής αεροπορίας και μιας δύναμης αποβατικών χερσαίων δυνάμεων. Δηλαδή, την ισχύ ενός στρατού που μπορεί να μεταφερθεί και να μεταφέρει τον πόλεμο σε οποιοδήποτε σημείο του πλανήτη.

Σε ολόκληρο τον κόσμο υπάρχουν 23 αεροπλανοφόρα, εκ των οποίων τα 10 ανήκουν στις ΗΠΑ και από 1 στη Ρωσία και την Κίνα. Οι ΗΠΑ και οι σύμμαχοι αθροίζουν σχεδόν στο σύνολο αυτού του όπλου, που αποτελεί τη βάση του ρόλου ενός παγκόσμιου χωροφύλακα.

Για αναλυτικά στοιχεία βλέπε: Υπερδύναμη δεύτερης διαλογής...

Δεν είμαι ειδικός στα εξοπλιστικά για να μπορώ να αξιολογήσω την αποτελεσματικότητα των διαφόρων οπλικών συστημάτων, αλλά η οικονομική βάση που την καθορίζει δεν επιτρέπει παρερμηνείες... οι διαφορές είναι συντριπτικές εναντίον της Ρωσίας.

Δεχόμαστε λοιπόν ένα βομβαρδισμό ρωσικής προπαγάνδας με ψέματα και απατηλές εντυπώσεις που εξυπηρετούν τα συμφέροντα της ρωσικής εξωτερικής πολιτικής.

Σε πολιτικό επίπεδο ο «έρωτας» προς τη Ρωσία στην Ευρώπη εκφράζεται τόσο από ακροδεξιά πολιτικά σχήματα όσο και από τέτοια της ριζοσπαστικής αριστεράς. Μην ξεχνάτε πως ο Αλέξης Τσίπρας ηγέτης της ριζοσπαστικής αριστεράς στην Ευρώπη στις τελευταίες εκλογές είχε επισκεφτεί τη Μόσχα και μπροστά από μια πύλη με σοβιετικούς θυρεούς είχε καταγγείλει την Ε.Ε. για έλλειμμα δημοκρατίας, θυμίζοντας τους αλήστου μνήμης Κνίτες της δεκαετίας του '70 και του '80.

Όλα αυτά δεν σημαίνουν πως τόσο η Ε.Ε. στην οποία ανήκουμε σε ένα πλαίσιο συγκυριαρχίας, αλλά και η Ελλάδα δεν πρέπει να ασκούν μια πολυδιάστατη οικονομική και εξωτερική πολιτική και με τη γειτονική Ρωσία. Αυτό δεν σημαίνει όμως πως πρέπει να αφήνουμε την προπαγάνδα της ρωσικής ολιγαρχίας ασύδοτη να εξυπηρετεί τα συμφέροντά της, μετατρέποντας τα μυαλά σε άμορφο χυλό νοητικής ακρισίας και πνευματικής νωθρότητας.

Επιπλέον δεν σημαίνει πως πρέπει να αφήνουμε απατηλές εντυπώσεις οι οποίες καλλιεργούνται τεχνητά μέσω προπαγάνδας και χειραγωγούμενης δημοσιογραφίας και κοινωνικής δικτύωσης να μας καθοδηγούν να βγάζουμε λάθος συμπεράσματα και ανάλογες πολιτικές και οικονομικές αποφάσεις.

2) Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...

Ο Ροντιονόφ υπεραμύνεται του προέδρου Πούτιν σε τέτοιο βαθμό που κάποιος μπορεί να τον «μπέρδευε με εκπρόσωπο τύπου του Κρεμλίνου» αναφέρει το Spiegel. Εκ πρώτης όψεως δεν είναι εμφανές ότι το Ruptly στην πραγματικότητα είναι η κρατική ρωσική τηλεόραση. Εκτός από τις ομιλίες του Πούτιν, στα αρχεία του υπάρχουν πολυάριθμα βίντεο, από τις Pussy Riot μέχρι τις συλλήψεις μελών της αντιπολίτευσης στη Ρωσία. Ωστόσο, όσον αφορά την κρίση της Ουκρανίας, τα βίντεο αντανακλούν αποκλειστικά φιλορωσικές θέσεις.

Βλέπε: Εκατομμύρια για ρωσική προπαγάνδα...

3) Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...

Στην Ελλάδα, η Χρυσή Αυγή δεν κρύβει και αυτή τον θαυμασμό της για τον Πούτιν, ζητά την επαναδιάταξη της γεωστρατιγικής πολιτικής της Ελλάδος προς την Ρωσία. Και η ΧΑ επισκέφθηκε την Μόσχα πριν την έναρξη της προεκλογικής της εκστρατείας.

Η ακροδεξιά στην Ευρώπη τόσο θαυμάζει τον Πούτιν, όσο και επικροτεί την κατάκτηση μέρους της Ουκρανίας.

Η επίσκεψη του Τσίπρα στη Μόσχα, για να πάρει και αυτός την ευλογία από εκεί, ίσως είναι άλλο ανέκδοτο. Ίσως, όχι. Ίσως, τον ΣΥΡΙΖΑ τον ενώνει με την ακροδεξιά το μίσος για την Ευρώπη.

Βλέπε: Τα πλοκάμια του Πούτιν στην Ευρώπη...

Πηγή: www.capital.gr


rsz dsc 0830-tmb-270x180

МЗС: Активність на виборах – це демонстрація спротиву російській агресії

"Виняткова активність людей на виборах – це вияв готовності захищати рідну державу від нинішніх загроз, бажання миру та європейського майбутнього і демонстрація категоричного спротиву російській агресії", - сказано у повідомленні.

У відомстві наголосили, що "громадяни України з усіх регіонів країни, включаючи окупований Крим, переконливо засвідчили бажання жити в єдиній, соборній та унітарній Україні. Майже 90% виборців віддали свої голоси за кандидатів у президенти, які підтримують європейську інтеграцію держави".

МЗС наголошує, що усі учасники президентських перегонів визнали їхню демократичність та легітимність. Міжнародні спостерігачі, які були присутні на виборах в Україні, визнали їх як такі, що відбулися демократично та у відповідності до світових критеріїв і стандартів.

"Закликаємо всіх міжнародних партнерів підтримати демократичні перетворення та реформи в Україні. Україна готова і відкрита для інтенсивного двостороннього та багатостороннього діалогу на найвищому рівні", - резюмували в МЗС.

Результати голосування на закордонній виборчій дільниці №900016, розташованій в Посольстві України в Греції

rsz dsc 0830-tmb-270x180

Відповідно до протоколу дільничної виборчої комісії про підрахунок голосів виборців, у голосуванні 25 травня 2014 року в Афінах взяли участь 2189 громадян України з 4974, внесених у списки. Таким чином, явка виборців склала 44%.

Витяг з протоколу (Протокол подається на сайті посольства) із зазначенням кількості голосів, поданих за 10 із 21 кандидатів на пост Президента України :

1. Богомолець О.В.  - 62
2. Гриценко А.С.     - 174
3. Добкін М.М.        - 6
4. Ляшко О.В.         - 149
5. Порошенко П.О.   - 1495
6. Симоненко П.М.    - 7
7. Тимошенко Ю.В.   - 168
8. Тігіпко С.Л.          - 36
9. Тягнибок О.Я.       - 21
10. Ярош Д.А.           - 25

383973888

Хакери зламали сайт Держдуми РФ і прикрасили його гаслом "Слава Україні!"

383973888На зламаній сторінці сайту з'явилося антиросійське звернення, яке закінчується гаслом "Слава Україні!".

Українські хакери знову зламали сайт Держдуми Росії. Цього разу - сторінку Комітету Держдуми з транспорту і від імені голови комітету розмістили чергове антиросійське звернення. "У складну для Батьківщини годину, ми, депутати Державної Думи Російської Федерації, усвідомлюючи відповідальність, що лежить на нас, перед росіянами, повинні сказати рішуче "Ні!" оскаженілим чекістам, які ведуть Росію в прірву", - йдеться в повідомленні. Читайте також: Російський бойовик у Донецьку зізнався, що приїхав "допомагати братньому народу" "Ми повинні негайно повернути наші збройні сили додому, і зупинити агресію стосовно братської України", - наголошується у зверненні. У тексті, крім того, розкритикований російський депутат Микола Харитонов з комітету з регіональної політики і проблем Півночі і Далекого Сходу. Його звинуватили в боягузтві. Звернення, як і минулого разу, закінчується закликом "Слава Україні!". Нагадаємо, востаннє хакери зламали сторінку Комітету з регіональної політики та проблем Півночі і Далекого Сходу.


Lubkivskyj Oksana Chaus

В Посольстві України відбувся літературно-мистецький захід

Lubkivskyj Oksana Chaus
Р. Лубківський та О. Чаус

16 травня 2014 року в Культурно-інформаційному центрі Посольства України в Афінах відбувся літературно-мистецький захід, присвячений відзначенню 200-річчя з Дня народження Великого Кобзаря.

Гостей вечора привітав Посол України в Грецькій Республіці В.Шкуров, який підкреслив непересічне життя і значення творчості Т. Шевченка для світової спільноти. Відбувся виступ видатного українського письменника та публіциста, державного і громадського діяча Р.М. Лубківського, присвячений Шевченкіані.

Представники Асоціації українців Греції «Український журавлиний край» презентували концертну програму, присвячену Великому Кобзареві.

В ході заходу також відбувся показ документального фільму Національної телекомпанії України «Ген свободи» (режисер Олександр Ковш, автор сценарія Андрій Данильченко).

Прес-повідомлення Посольства України в Греції


Sviato Materi 2014 1

ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ – МАМО!

В цей день директор школи п. Басенко-Кормалі Наталя прийшла до школи раніш ніж звичайно з величезним букетом троянд, а вчитель української мови та літератури у старшій школі п. Павлюк Ганна принесла чудовий, запашний каравай.

Sviato Materi 2014 7На захід були запрошені всі матері старшої та молодшої шкіл. Розпочалося свято хвилиною мовчання за усіма чисельно загиблими на нашій ненці – Україні. Після цього п. Ганна Павлюк розповіла всім присутнім історію Свята Матері. А саме, що прийшло воно до нас зі Сполучених Штатів Америки. Його засновницею була американка Анна Джарніс. 9 травня 1905 року вона втратила матір. Це її так глибоко вразило, що вона запропонувала присвятити один день року матерям усього світу. В Україні вперше відзначили свято в 1929 році в Галичині. Тоді Союз українок Галичини звернувся до громади із закликом зробити другу неділю травня святковою.

Першим здивуванням для гостей було те, що діти принесли на рушнику каравай і почастували ним усіх присутніх. Після того виступили учні старшої школи. Вони звернулися до матерів зі словами любові і подяки. Дівчата і хлопці дуже старалися, виступаючи перед батьками, а ті, в свою чергу, підтримували їх гучними оплесками. Майже кожен виступ дітей знаходив відгук в серцях присутніх, бо ж всі слова віршів були присвячені найріднішій людині на землі – МАМІ. Не зраджуючи традиції, учні школи підготували і декілька сценок, у яких вони показували безкрайню любов до своєї матінки.

Sviato Materi 2014 2В свою чергу учні молодшої школи під керівництвом своїх вчителів – Басенко-Кисилиці Оксани та Черепахи Євгенії підготували вірші-побажання та вітальні листівки, виготовлені власними руками, на яких вони зробили квіточку і записали найкращі побажання для своїх матусь.

Найхвилюючою хвилиною свята стало виконання вірша «Молитва за маму» ученицею 10 класу Сірковою Анжелою:



Є в мене найкраща на світі матуся,
За неї до Тебе, Пречиста, молюся.
Молюся устами, молюся серденьком
До Тебе, небесна Ісусова Ненько.
Благаю у Тебе дрібними словами
Опіки та ласки для любої мами.
Пошли їй не скарби, а щастя і долю,
Щоб дні їй минали без смутку, без болю.
Рятуй від недуги матусеньку милу,
Даруй їй здоров'я, рукам подай силу,
Щоб вивела діток у світ та й у люди,
Щоб ними раділа-пишалась усюди.
За це я складаю в молитві долоні
До Тебе, Царице, на соняшнім троні.

Дуже швидко промайнув час і свято підійшло до кінця. Обличчя учнів нашої школи сяяли від щастя і задоволення, здавалося, що вони пишалися своїм виступом. Насамкінець учні привітали своїх мам білими та червоними трояндами та подарували виготовлені власноруч листівки. А також, в знак пошани, діти привітали красивими букетами і своїх вчителів, чим страшенно їх розчулили.

Безумовно, День Матері - одне з найбільш зворушливих свят, тому що всі ми з дитинства і через все життя до своїх останніх днів несемо в своїй душі єдиний і неповторний образ - образ своєї матері, яка все зрозуміє, пробачить, притисне до серця і буде самовіддано любити, незважаючи ні на що.

Євгенія ЧЕРЕПАХА, вчителька молодшої школи.

Sviato Materi 2014 3Sviato Materi 2014 4Sviato Materi 2014 5Sviato Materi 2014 6Sviato Materi 2014 8Sviato Materi 2014 9