ВИВЧАЄМО ЄВРОПЕЙСЬКІ ПРАКТИКИ РЕСТАВРАЦІЙНОЇ СПРАВИ

Центральний державний архів громадських об'єднань та україніки

У Національному архіві Чехії у Празі розпочалося стажування працівників відділу реставрації документів Центрального державного архіву громадських об’єднань та україніки – завідувача відділу Тетяни Котик і провідного реставратора архівних та бібліотечних матеріалів Лесі Качинської.
✅Чеські колеги знайомитимуть наших реставраторів із різними методиками дезінфекції, локального ремонту, основними принципами консервації та зберігання документів з різними носіями інформації тощо. Для кращого засвоєння теоретичних знань також передбачено виконання практичних завдань.
????Стажування співробітників ЦДАГОУ стало можливим завдяки домовленостям, досягнутим між Державною архівною службою України (Державна архівна служба України) і Національним архівом Чехії.
На зображенні може бути: 2 людини
На зображенні може бути: 2 людини та текст
Немає опису світлини.
На зображенні може бути: 4 людини та люди навчаються
На зображенні може бути: 3 людини, люди навчаються та текст
На зображенні може бути: 2 людини, люди навчаються, книга та текст
На зображенні може бути: 1 особа, навчається та книга
На зображенні може бути: 2 людини, люди навчаються, книга та текст
На зображенні може бути: 1 особа, книга та текст
На зображенні може бути: 3 людини

ЕКСКЛЮЗИВНИЙ ФРОНТОВИЙ ЗВІТ: СУЧАСНА ОКОПНА ВІЙНА НА СХОДІ УКРАЇНИ

https://www.facebook.com/watch/?v=1258616024623604

50 метрів до військ агресора – саме тут, на крайніх позиціях українських військових у Авдіївці, побувала команда USCC I Український центр безпеки та співпраці разом із американським журналістом Coffee or Die Magazine, ветераном кампаній в Іраку та Афганістані, експертом Nolan Peterson. Одразу після поїздки Нолан виступав з доповіддю про стан справ на фронті перед української діаспорою Канади, і  випустив статтю (англійською мовою): EXCLUSIVE FRONT-LINE REPORT: MODERN TRENCH WARFARE IN EASTERN UKRAINE Запрошуємо до перегляду й поширення!

ХІІІ З’їзд Европейського Конґресу Українців (ЕКУ). 2019. Прага

XXIII З'їзд Европейського Конґресу Українців. Прага 2019. Новообрана Управа ЕКУ. Зліва направо: Віктор Бандурчин (Словаччина), Ярослава Хортяні (Угорщина), Віктор Райчинець (Чехія), Галина Маслюк (Греція), Мирослав Гочак (Сербія), Микола-Мирослав Петрецький (Румунія), Петро Ревко (Великобританія).
З метою активізувати координацію українських організацій у Європі, 30 листопада — 1 грудня 2019 року в Празі відбувся черговий ХІІІ З’їзд Европейського Конґресу Українців (ЕКУ), під час якого відбулися вибори нової Управи організації. ЕКУ заснований в 1949 році представниками політичної еміграції у Великобританії. Конгрес тоді об'єднав європейське українство, яке впродовж десятиліть не тільки зберігало свою самоідентичність, але й розповідало світу правду про Україну, а також робило все від нього залежне для відновлення України як самостійної соборної держави. На даний час Конґрес об’єднує 19 організацій - повноправних членів ЕКУ, які представляють українство на теренах Європи. Внаслідок демократичних виборів шляхом відкритого голосування було обрано новий склад Управи ЕКУ, до якої увійшли: Богдан Райчинець – голова (Чехія) Мирослав Гочак – заступник голови (Сербія) Віктор Бандурчин – секретар (Словаччина) Микола-Мирослав Петрецький – член Управи (Румунія) Ярослава Хортяні – член Управи (Угорщина) Галина Маслюк – член Управи (Греція) Петро Ревко – член Управи (Великобританія).
  • Під час З´їзду прийнято наступні рішення: Уповноважити новообраний склад Управи ЕКУ розпочати необхідні кроки щодо юридичної реєстрації Европейського Конгресу Українців у Чеській Республіці; Розглянути членську базу Конгресу з метою залучення до співпраці активних організацій, що діють на європейському терені; Отримати від дійсних організацій-членів ЕКУ інформацію про актуальні пекучі питання в житті української діаспори Європи; Підтвердити зацікавленість ЕКУ співпрацювати з міжнародними демократичними організаціями, в тому числі з СКУ, УВКР, СКУМО, МІОК та іншими; Підтвердити зацікавленість ЕКУ та його наступної діяльності в напрямку європейської інтеграції та територіальної цілісності України.
XXIII З'їзд Европейського Конґресу Українців. Прага 2019.
XXIII З'їзд Европейського Конґресу Українців. Прага 2019. Зліва направо: Левко Довгович, Оленка Довгович (Словаччина), Стефан Романів (Австралія), Богдан Райчинець (Чехія).
XXIII З'їзд Европейського Конґресу Українців. Прага 2019. Зліва направо: Стефан Романів (Австралія), Галина Маслюк (Греція), Павло Садоха (Португалія).

Міжнародний Різдвяний дипломатичний ярмарок 2019.

Асоціація украінськоі діаспори в Греціі "Українсько-Грецька Думка" взяла участь у 20-тому благодійному Міжнародному Різдвяному дипломатичному ярмарку, який проходив 23-24 листопада, у виставковому комплексі "HELEXPO". Матусі діток Украінськоі недільноі школи, що діє при Асоціації, вчительки та прихильники приготували традиційні українські страви і солодощі. Було дуже приємно, що відвідувачі із задоволенням смакували наші гостинці. На ярмарку панувала весела атмосфера, нікого не залишили без усмішки! Ми мали можливість зробити добру справу, і разом з тим познайомити гостей з творчістю, традиціями і смаками нашої Батьківщини . Всі зібрані кошти були передані в грецький благодійний фонд "ΧΑΜΟΓΕΛΟ ΤΟΥ ΠΑΙΔΙΟΥ" ( Посмішка дитини) і український благодійний фонд Марти Левченко "Я - МАЙБУТНЄ УКРАЇНИ".

Президент Світового Конґресу Українців в Греції

Цікавою і змістовною стала товариська зустріч 18 серпня 2019 року представників української громади Греції з новообраним Президентом Світового Конґресу Українців Павлом Ґродом, який не переочив зустрітися із земляками під час свого короткочасно перебування в Атенах. Багато питань, які турбують місцевих українців, є характерними і для інших країн, незважаючи на специфіку кожної окремої країни. Нові виклики стоять перед новим керівництвом найбільшої в світі діаспорної надбудови — СКУ і в першу чергу, звичайно, його очільника. Павло Ґрод свідомий тої неабиякої відповідальності, і готовий виправдати виявлену йому довіру через позитивний оптимістичний підхід - максимально відданої праці кожного діаспорного українця на користь своєї батьківщини. Стратегія розвитку — розбудова, об'єднання та зміцнення місцевої громади кожної країни — є запорукою нашого успіху, вважає Павло Ґрод, наголошуючи, що тільки таким чином ми зможемо успішно лобіювати інтереси України в світі. 19-го серпня Президент СКУ Павло Ґрод у супроводі Голови Асоціації української діаспори в Греції Галини Маслюк зустрівся з Послом України в Греції Сергієм Шутенко. Щодо зустрічі Посла України з Президентом Світового Конгресу Українців      

Олег Короташ: "Пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками"

ph: Olga Soshenko - Наше знайомство відбулося під час презентації Вашої нової збірки поезій «Бордель для військових» у Львові. Така екстравагантна назва чим зумовлена? Так ми і живемо екстравагантно. Тим паче, коли моя країна стала для Європи новими Фермопілами. Прошу розуміти, що у часі війни для поета найважчий вибір – між літературою і служінням людям. Або форма, або зміст. У християнській традиції Ісуса розіпнув не вершник Понтій Пілат, а цивільне населення захопленої римлянами Юдеї, яке не могло прийняти пацифізм та ідею любові до усіх, навіть до окупантів… Війна складна: повії працюють медсестрами, а священики – капеланами. Чому так? Люди. Нагадаю з історії, що пересувні борделі були частиною армійського обозу. Гадаю, що назва моєї книжки поєднує історію давніх військових походів з християнською традицією прощення. - Ви член Національної спілки письменників України з дуже молодого віку, якщо не помиляюся, з 21-го року. З якого віку Ви почали писати? Чи це Ваш спосіб висловлюватися? Ви пишете, коли хочете щось сказати? Коли не хочете з ніким говорити? Якщо дозволите, як виглядає сам процес творіння? Для мене поезія – не симфонія, а радше камінь з якого треба відлущувати усе зайве. Я тоді сильно візуалізую, достоту у своєрідний спосіб. У голові починають обертатися якісь архітектурні форми типу пірамід, колон тощо, обов’язково світлого чи жовтуватого кольору. Писати я почав раптово, у тринадцять років під час навчання у школі. Чи хочу як поет щось сказати людям? Ні, це не найкраща мотивація для творчості. Я радше – уважний слухач, а текст допомагає мислити. - Ви відноситеся до літературного покоління дев'ятдесятників і, наскільки я знаю, зовсім не були пасивним споглядачем. Що з тих доленосних для України та українців років Вам найбільше запам'яталося? Світова дипломатія – це монструозна потвора, котрій для обертання голови у правильному напрямку потрібне століття. Коли Альфред Розенберг висловлювався за створення незалежної Української держави, німцям йшлося не про зміцнення слов’янської держави, їм потрібно було послаблювати Російську імперію шляхом відокремлення самостійних етносів. Сьогодні світові також не йдеться про добробут України, потрібно ослабити Москву, де аншлюс Криму – додатковий головний біль у Середземноморському регіоні. Я переконаний, що ці проблеми зачіпають і Грецію. - Рівно 100 років тому світ знову розмірковував, чи йому потрібне існування незалежної країни – України. Таке враження, що нічого не змінилося, нині відбувається щось аналогічне, хоча українська нація пережила за останнє століття надто багато. На Вашу думку, світ, нарешті, переконався, що Україні – бути? Над цим питанням думав, коли розбирався у собі: хто я, поет, але який громадянин? Націоналіст чи космополіт? Чому відбуваються війни? Чому перемагає зло? У якомусь моменті дійшов висновку, що об’єднання людства в єдину цивілізаційну модель дасть змогу вижити і працювати для розвитку високого інтелекту, який дбатиме про збереження кожного окремого етносу, як вкрай важливої планетарної ланки. Доки людство розділене – триватиме війна за виживання, сильніші народи поглинатимуть слабші, і мови, і культуру. - Багато поетів в своїй творчості звертаються до давньогрецької міфології. З українських великими поціновувачами були, зокрема, Іван Франко та Леся Українка. Ваше звернення до античних міфів є абсолютно унікальним, несподіваним, швидше за все, без жодних аналогів. Для мене особисто — це те, що заінтригувало з першого дотику до Вашої творчості. Розкажіть будь ласка — це чийсь вплив, гарні знання, особливе ставлення? Дякую за це запитання… Я не можу себе назвати співцем античності, якщо ми вже заговорили про українських класиків тощо. У певному сенсі – мислю грецькими культурними архетипами. Це закладено з дитинства, у якому замість казок мені розповідали легенди і міфи давньої Греції. Вочевидь аргонавти, «Іліада» та «Одіссея» для мене містять чітко фрейдистські контексти. Вже згодом я себе запитував: чому не скандинави, приміром. Відповіді не маю. Мабуть до терезів трохи доклалася і антична архітектура. - В якомусь інтерв'ю Ви в досить оригінальний спосіб висловлюєтесь щодо поняття «Глобалізації як сучасної форми нацизму». Поясніть будь ласка, що Ви вкладаєте в нього? Навряд чи я належу до антиглобалістів. Але дуже хочу аби глобальні процеси набули людських рис, і не мали в основі війну транснаціональних корпорацій за ресурси і сфери впливу. Поки що, з того за чим спостерігаю, можу стверджувати наступне: людство самоусуватиметься від прав і свобод та добровільно широкими колонами прямуватиме до технологічних гетто, де ваша персональна ціна, як у давні часи, вимірюватиметься рабською працею на новітніх богів. - Що це? Небажання думати? Нездатність протистояти? Шлях найменшого спротиву – бути як всі? Я б це назвав елементарною соціологією. Можливо, так влаштоване суспільство. Ми не можемо пояснити – чому одні народжуються з покликанням до медицини, інші до поезії, а треті мають хист до генної інженерії чи архітектури. Вочевидь пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками. - Ви – метафізичний поет? Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має кілька значень, все ж, якщо спробувати коротко окреслити – це форма світорозуміння, метод пізнання. Що Ви вкладаєте в це поняття? Поезія ремесло одержимих. І замикати творчість в рамки окремого стилю, жанру чи філософії надто скучно. Зрозуміло, що за світосприйняттям ви можете бути метафізиком. Звідси мій формальний атеїзм, очікування сингулярного стрибка та сумніви щодо доцільності випускати жорстоку цивілізацію людей за межі Сонячної системи. Гадаю, що метафізика – це зріла форма духовності. - Чи назвали би Ви себе паралельно філософом? Не знаю, можливо. - Наскільки актуальним для Вас є все те, що робиться навколо: в країні, на планеті, у Вашому вужчому оточенні — родини, друзів? Творчість, секс, екологія. Нормальні речі для розвинутої цивілізації. - Однак... 2014-ий... Війна не пройшла повз Поета. Як почуває себе Поет на війні? Що каже історичний досвід про місце поета в настільки крайньому прояві соціальної небезпеки? Я волів би не віддавати певних наказів, які віддавав будучи командиром. Я волів би не знати окремих речей, які сьогодні знаю. Поза тим стверджуватиму: Війна – це оркестрова яма поезії. Можу Вам відповісти, що для Олега Короташа – це зайвий досвід, а для української держави війна – це грандіозний шанс зробити видатний внесок у світову культуру. - Що має бути пріоритетом для людини — творчий саморозвиток, чи зв'язок з іншими особистостями? Людська популяція явище соціальне, де аби вижити треба перебувати у зграї. Саморозвиток дає змогу інтелектові не стати жертвою інстинктів натовпу. Обирайте. - Психопатологія натовпу, як сказав би Микола Сядристий. Чи на неї впливає Хронос (з гр. Χρόνος – час)? Прошу не звинувачувати мене у сексизмі, але натовп, етнос, нація – містять чітко фемінні риси. Натомість лідер, пастир, провідник – се чоловік, сила, дух і фалос. У певному сенсі ми усі є тваринами, де лідер керує прайдом і, відповідно, запліднює самок (народ) або сім’ям, або ідеями. І це дуже добре, коли цар Леонід є воїном, здатним згуртувати спартанців, а не психопатом, як Путін, який власний народ (росіян) відправив на цивілізаційне заклання. - Чи погоджуєтеся з думкою, що кожний поет висловлює дух своєї епохи? Що загострює Ваші почуття до такої степені, щоб вони стали поезією? Що таке епоха? В Україні вона одна, в Перу – інша. Гомер і Горацій вічні, а у нас досі соцреалізм з прагненнями першості та ідолопоклонства... Ми поверхово мислимо, шукаючи кращого поета країни, замість того аби розібратися у стилістичних особливостях авторів, що робить їх унікальними для культури. Як приклад, можу назвати двох улюблених латиноамериканських виконавців у жанрі реггетон – Don Omar і Daddy Yankee, адже вони є носіями однакового музичного стилю, але працюють у різних напрямках і це робить їх друзями, а не конкурентами. - В церковних догмах суїцид це смертельний для душі гріх. Поясніть будь ласка глибше Ваше «І якийсь дивний борг за суїцид Ісуса сплачують християни». Я живу у богемному середовищі з третьосортними нормами етики. Матеріальна убогість продукує убогість світоглядну і стандартами поведінки стає принцип когось зжерти, інакше з’їдять тебе. У питанні соціальної та культурної стигматизації моя країна досі перебуває у Середньовіччі. Якщо хтось прагне звести рахунки з життям – пропоную зробити це правильно: джихад. Нащо стрибати з балкону – краще підірвіться на ворожому блокпосту. - Чи Ви плануєте завчасно? Якщо так, які Ваші плани на майбутнє? Чи є щось, чого Вам дуже бажається? Подорож. Хочу пожити в кількох країнах, вивчати культури, історію, мови. Загалом усе, що може стати поезією. - Вам потрібно пізнати Грецію. Запрошуємо! Дякую. Приїжджайте в Україну.

Розмовляла Галина Маслюк.


«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»

Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою.                            Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».
                                                    (В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)

Переможені, але не скорені

 

Запрошення на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського

 

Посольство України в Грецькій Республіці у співпраці з Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин (Україна) запрошують Вас 5 червня 2019 року о 17-00 на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського, Першого Посла України в Греції у рамках заходів з нагоди відзначення 100-річчя української дипломатичної присутності в Греції (1919 - 2019) Адреса: Посольство України в Грецькій Республіці (2, Stephanou Delta str., Philothei, 15237, Athens) tel. 210 68 00 230 • fax. 210 68 54 154 • e-mail: emb_gr@mfa.gov.ua


Оксана Усенко, директорка Київської школи-побратима, в Атенах

25 квітня ц.р. відбулася робоча зустріч Посла України в Грецькій Республіці Сергія Шутенка з директором спеціалізованої школи № 139 Шевченківського району м.Київ Оксаною Усенко та головою громадської організації «Українсько-Грецька Думка» Галиною Маслюк. При товаристві «Українсько-Грецька Думка» діє українська недільна школа, яка активно розвиває зв’язки із партнерами в освітній сфері в Україні. Дві школи об’єднали спільні інтереси – в Афінах учні вивчають мову, історію та культуру України, а в Києві – більше ста дітей вже другий рік поспіль освоюють новогрецьку мову, із задоволенням відкриваючи через неї цивілізацію Еллади. У ході розмови з Послом України Сергієм Шутенком йшлося про спільні гуманітарні проекти, які Посольство готове підтримати, щоб вони стали реальними вже цього року в рамках щойно підписаної угоди між київською школою № 139 Шевченківського району та школою №50 м.Афіни, району Аттіка.  
Ой малює Одарочка Писанки червоні, І біжать до неї взори: Півні, зорі, коні. Кожне просить на писанці Його написати, Кожне хоче звеличати Господнєє Свято. Л. Храплива 20 квітня, в Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», був  справжній творчий бум.. Останній день навчання перед Великодніми канікулами, напередодні Вербної неділі!. Треба ж діткам, як слід, підготуватись до свят. Тому запрацювала мистецька майстерня. Ні , пасочки ми не пекли, зарано! А от прикрасити свічечки (λαμπαδες), та розмалювати яйця - саме час! Вихованці дитячого садочка «Рукавичка» та учні школи, розділившись на групи, взялися за роботу. Думаєте вчителі сиділи осторонь? Аж ніяк! Горіли очі у всіх. Різнобарвні стрічечки, шнурочки, квіточки, сови, бджілки, морські зірочки - все це клеїлось, намотувалось, примірялось. Пасхальні свічки вийшли саме такі, куди кожного завела його фантазія. Тому, однозначно, сама багата та фантазія виявилась у малят - місця вільного не залишили на своїх «витворах мистецтва». Писанки ж розписувати вибрали нетрадиційним методом, за допомогою батонеток. Пофарбувалися, правда, не тільки яйця, а й все навколишнє середовище - парти, руки, лиця, та навіть підлога! Зате всі були задоволені результатом. І писанки, і свічечки були гордо поміщені в дитячі портфелі, як беззаперечний доказ надзвичайної працьовитості та геніальності їх авторів. Під кінець заняття до нас завітали гості з України -директорка київської школи-побратима, пані Оксана Усенко. Їй урочисто була вручена пасхальна свічка - спільний результат праці багатьох юних дарувань. Тому сьогоднішній шкільний день закінчився самим святковим великоднім настроєм і мріями про двотижневе творче байдикування. Тож: верба б’є, верба б’є, від нині за тиждень Великдень! Гарних всім свят! Тоненьким прутиком З вербовим котиком Себе вітаємо Легеньким дотиком... Радісну вістку Собі говоримо, Що день великий Не поза горами, Що вже за тиждень Буде Великдень. М. Хоросницька