КАЗКА від Аскольда Лозинського
У південній частині Мангеттену, що є хіба найповажнішою складовою міста Ню Йорк в околиці яка несе назву “Східне Село” одного вечора у травні 2019 року проходила неабияка культурна подія - театральна інсценізація за східноєвропейським фольклором “Баба Яга” з людськими персонажами, фантазією, розмовляючими рослинами і тваринами, міфічними і дійсними, та навіть говорючою брамою. П'єса відбувалася в англійській мові з повними модерними адаптаціями, але відбувалася вона не у Ню Йорку, а на нашій Гуцульщині. Костюми, музика, озвучення, оформлення були бездоганними, а то навіть на професійному рівні завдяки жертовності добрих людей.
Виконавцями ролей були американські студенти від 9 до 12 класу, частина з яких були також не тільки українського походження, але з самої України. Це було видним, бо їхня англійська мова відрізнялася від тут роджених відносним акцентом емігранта. Фактично актори були різного етнічного походження, українського, латиноамериканського, африканського, китайського, а також різних рас, білої, чорної, жовтої, також мішаної. Основою казки перемога добра над злом, у цьому випадку української дівчини Калини над Бабою Ягою. Режисером, а також автором сценарію була в США народжена американка українського походження.
На завершення програми студентський хор під проводом українського диригента відспівав чотири пісні, три українські та одну американську під гучні оплески публіки. Хіба особливо імпонуючим був солоспів молодої американки латиноамериканського походження виконання пісні “Виростеш ти сину” в українській мові але з акцентом. Правда було пізнати що співачка не чистокровна українка. На кінець прозвучала пісня Володимира Івасюка “Червона Рута”. Співали всі, навіть глядачі, а на закінчення директор школи, теж американець українського походження, подякував усім.
Різноманітність мовна і вигляду глядачів спектаклю засадничо відзеркалювало виконавців. Це були незаангажовані театрально студенти, батьки студентів, представники української громади, духовенство. Розмовляли перед представленням і після різними мовами, на різні теми. Це був дійсний Ню Йорк у мікрокосмі, прекрасна мозаїка еміграційної різноманітності.
Це диво відбувалося у приміщенні Академії Святого Юри у Ню Йорку. Фактично Академія сьогодні це свого роду анахронізм, який існує всупереч реаліям, але уможливлений жертовністю зокрема отців і сестер Чину Святого Василія Великого та української громади великого Ню Йорку разом з її інституціями та меценатами. Чимало приватних освітніх інституцій закриваються сьогодні через фінансові неспроможності, але Академія щороку хоч трішки зростає як кількістю студентів та освітнім вивінуванням. Парадокс де українці дають собі раду, зберігаючи свої інституції, коли другі етнічні групи неспроможні та піддаються.
Творили цей навчальний заклад післявоєнні емігранти з благородним наміром забезпечити потребу християнського релігійного та українського національного виховання. При цьому головну роль відіграли отці та сестри, монахи і монахині ЧСВВ, які відзначилися своїми освітянськими здібностями. Спершу влаштували початкову школу від садочку до восьмого класу, а згодом і академію. Наступна хвиля емігрантів далеко слабше оцінила потребу національного і релігійного виховання за деякими виїмками. Можливо тому, що звикли думати, що освіта має бути їм дарована, а християнське виховання забезпечить власний дім і церква. На жаль школу від садочку до восьмого класу не вдалося зберегти вже у ХХІ століттю, але Академія працює до сьогоднішнього дня.
Академія одначе перейшла відродження через можна назвати трансформацію задля того, щоби зберегтися. Академія почала надавати стипендії зокрема найбільш потребуючим студентам емігрантам та шукати меценатів у громаді. Оформлено навіть окрему Фундацію для допомоги. Активно включилася у це діло місцева українська кредитова кооперативна спілка відповідно названа “Самопоміч”. Сьогодні у Академії навчається більше неукраїнців чим українців, але християнський та український дух залишилися.
В додатку у цій немов казці перемоги добра над злом з'явився непересічний сценарій. Академія стала не тільки кузнею християнської католицької та загальної освіти, але також засобом поширення відомості про Україну і її народу. Вона стала одною з головних ланок публічних відносин або мотором ПР. Сьогодні молоді люди різного етнічного походження і різної расової приналежності навчаються про український католицький обряд, традиції, історію та культуру українського народу разом з математикою, біологією, хімією, фізикою, кібернетикою та англійською мовою, світовою і американською літературою та історією. Білі, чорні, жовті, бронзові беруть участь у відзначенні великих релігійних і національних американських і українських свят, марширують з транспарантами у походах Голодомору та беруть участь у поминальних відправах, а також у фестивалях української музики. І це роблять з великим ентузіазмом та різноманітним акцентом. Кращого як кажуть в Україні ПР для української освіти не можна навіть було собі уявити. А все це сталося немов у казці тому, що школа і її прихильники боролась за своє існування.
Академія не тільки вповні акредитована як навчальний заклад держаними органами освіти штату Ню Йорк, а майже усі її випускники продовжують студії в різних американських університетах. Залишається за ними не тільки великий багаж здобутої освіти, а також і втілена християнська етика і мораль, і здається мені, добра пам'ять про Україну та українців.
От казка, яка є приємною, і хіба несподіваною дійсністю.
2 червня 2019 р., Аскольд С. Лозинський,
(екс-президент Світового Конгресу Українців, США)
Останній дзвоник в Українській недільній школі
Я ЄСТЬ НАРОД, ЯКОГО ПРАВДИ СИЛА НІКИМ ЗВОЙОВАНА ЩЕ НЕ БУЛА… П. Тичина Може здатися дивним такий епіграф до свята Останнього Дзвоника Української недільної школи, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка», яке відбулося 25 травня 2019 року. Але вже третій рік поспіль ми починаємо і закінчуємо навчання в прекрасному зеленому парку Гуді в центрі Атен, де знаходиться пам’ятник Шевченка, нашого українського Шевченка. Це вже традиція. Тому, що ми сім’я, велика шкільна родина, що складається з маленьких українських чи змішаних сімей. І всі разом ми належимо до українського народу. Народу з тисячолітньою історією, віковими традиціями. І де б ми не жили, куди б не занесла нас доля, ми стараємося зберегти свою ідентичність. Створюємо школи, навчаємо дітей мови, історії. Розвиваємось, рухаємося вперед, несемо свою правду в світи. І ніхто, і ніщо ніколи не зможе нас здолати та зупинити, тому що немає в світі такої сили. Саме тому пам’ятні дати, знакові для українців події, ми хочемо відмічати в нашій школі разом з нашим Пророком - пам’ятаємо минуле, живемо сьогодення, виховуємо - для майбутнього. На святковій лінійці з нагоди закінчення навчання - і діти, і дорослі - в яскравих вишиванках, з квітами, підвели підсумки року. Голова Асоціації «Українсько-Грецька Думка», пані Галина Маслюк, у своєму виступі відмітила, що у нас цей рік був особливий, вперше після багатьох років, ми діяли суто як діаспорна школа, з українознавчими предметами. Вчителі дуже намагалися зробити привабливими вивчення мови і традицій. І їм це вдалося. А діти наші - креативні і відповідальні, і це дуже важливо, щоб вони були самостійні, брали ініціативу, тому що тільки тоді вони самі будуть керувати своєю долею. Вчителька географії Лєна Хіміч вручила дітям сертифікати про закінчення навчального 2018-2019 року. Вихователька дитячого садочка «Рукавичка», п. Наталя Смоляник, привітала своїх випускників: Кельбас Марію, Смоляра Данила та Садовську Ніколь. Побажала їм успіхів у навчанні, тішити своїх батьків, бути гордістю вчителів. Вчителька початкових класів, п. Тимчишин Вікторія, також привітала свою випускницю Драб Юліану, пригадала, якою маленькою та прийшла в перший клас, і що зараз вона є абсолютно самодостатньою особистістю, зі своїми напрацюваннями, мріями і власною думкою. Побажали всього найкращого в дорослому житті найосновнішому випускнику, Мисаковцю Василю, який цього року закінчує школу. Вчителі та учні записали йому побажання в пам’ятному альбомі зі світлинами зі шкільних буднів. Такі фотоальбоми в подарунок приготував батьківський комітет всім учням школи. Наша учениця Катя Харчистова, дуже душевно та зворушливо прочитала вірш Г. Бірча «Якою я бачу свою Україну». Великим позитивом діаспорної школи є те, що нас часто відвідують гості з України. І саме тому на нашому святі, діти мали змогу познайомитися з відомим українським поетом, громадським діячем - Олегом Короташем. Пан Олег звернувся до дітей та дорослих з невеличким словом. Він розказав, що перед приїздом сюди, мав виступ перед студентами Ужгородського Національного університету, де розповідав сьогоднішнім студентам, що коли він попередній раз приїжджав в Ужгород п’ять років тому, вони тоді були ще школярами. А сьогодні вже дорослі люди, які змушені відповідати викликам сьогодення, творити країну в цей важкий час. І що через пару років і перед нашими дітьми теж постануть свої виклики. І дуже б не хотілося,"щоб у часі, коли малеькі афіняни завершать навчання, нам довелося відбудовувати Україну, збираючи уламки держави десь по діаспорі". Після урочистостей був пікнік. Діти побігли ганяти м’яча, а дорослі мали змогу вдосталь поспілкуватися. Піца знову зібрала всіх разом за імпровізованим парковим застіллям, за яким і привітали Когута Даниїла з Днем народження. Запалали бенгальські вогні, зазвучали чисельні та різноманітні привітання, потягали за вуха (за традицією).
WRAP OF FIRST WEEK OF PRESIDENCY – SECOND WEEK A NEW OPPORTUNITY
An Australian perspective - A perspective from afar
Being elected to any high office brings with it responsibilities. One needs to have a vision, a position on any changes and reforms that will improve the current status. Being elected by a great majority brings with it adrenalin and excitement. It also brings high expectations.
However, taking on the role the most important things to remember are:
a) One is only a custodian not an owner
b) One should not write history from oneself and not put down all that came before
c) One needs to leave office having made a positive contribution and left it in a better state
With this mind the Australian Federation of Ukrainian Organisations (AFUO ) the peak body for Ukrainians in Australia makes the following comments in relation to the first week of President Zelensky’s Presidency.
The AFUO sent a message to President Zelensky acknowledging his victory, wishing him success and that the will of the people must to be respected by all.
The AFUO has offered its support:
• in ensuring the values and principles of Ukraine are upheld and respected ,
• its territorial sovereignty, accepting that Ukrainian language is the lingua franca(a language that is adopted as a common language between speakers whose native languages are different.) ,
• for those who defend Ukraine ,
• for upholding the attained progress of the programs of decommunization and Ukrainization and
• acknowledging that Russia is the arch enemy in having boots on the ground and its unlawful annexation of Crimea .
• for road to Europe, the and membership in NATO and other major wins.
These all equate strengthening Ukraine and its identity.
The AFUO restates it will support all these and other initiatives that will drive Ukraine’s Statehood. It will, as in the past, challenge any attempt to do otherwise. Such an approach is incumbent on all of us. as President Zelensky said to be contributors, in building a stronger Ukraine.
Australia’s Ukrainian community prides itself, whilst being 20,000km away, in being part of the Statehood building process over many years.
President Zelensky needs to articulate his vision in a clear and unequivocal way . He must now outline his roadmap for his term in office. Showtime is over; reality must kick in.
The Presidency of Ukraine is not a person, but an institution and whilst institutions at times have makeovers, the moral fabric must remain and be respected by those who hold the office and the those who the office serves.
Last Monday’s Inauguration speech has had mixed reactions.
The first part of the speech calling on unity, responsibility, a change of mindset was important . It was a shout out to the nation – “We are in this together- regardless which passport you hold ; 65,000,000 Ukrainians have been invited to play a role”.
The second part of the speech commenting on the former leadership, calling for the sacking of officials (who had already agreed to the normal conventions of resigning), calling on the Cabinet to resign and then calling for the dissolution of the Parliament were statements, if better thought out , could have been made the day after. These demands distracted from his main message.
Throughout the first week , we witnessed:
• Questionable senior appointments
• calls for electoral reform,
• Intrigue as to the constitutional power of dissolving Parliament
• The call for referendum on how to end the war and relationship with Russia. This is not the way to deal with foreign policy and issues of national security when the country is in the state of war.
• The President’s official speech e.g. the IT in forum in the Russian language and a first for a President of Ukraine to use F words in an official address
These are but some of the issues that have put a dampener on the new regime’s first week and have started to polarize the nation.
Further we witnessed:
• A petition for the President’s removal (over 50,000 signatories in a few days
• Constitutional court challenges
• the investigation of whether the appointment of head of the administration is valid
These again blur the way forward.
Other issues, such as opening the door to dual citizenship, have prompted discussion. It is an option for consideration but needs to be investigated and explored in terms of policy. There are pluses and minuses. These must be addressed.
The week saw the return of former pro Russian oligarchs, former Ministers in the Yanukovych regime. The questions raised are why and for what purpose – not only by Ukrainians but by some of our close international allies.
The potential for Revanche (some would argue that is hysteria and its old school activity to garner support) but is becoming a reality that must be dealt with in no uncertain terms.
Some may argue the above is all more about perception rather than reality – but the President and his administration are not dispelling many of the claims. By way of suggestion, what is needed is a simple statement – “We will not be rewinding the clock – those who are enemies of the nation will continue to remain on the blacklist and our blueprint looks like this”.
One might add: “Ukraine and Ukrainians are the beacon for striving , fighting, demanding and delivering democracy . Ukraine is an inspiration many countries . The last elections were the cleanest in history – Not because Ukraine said so – but the international community recognized this”.
So, what could the second week bring?
There needs to be a recalibration of the situation . President Zelensky has the opportunity to articulate quickly and clearly his position on the redline issues. Some are listed above; others come from a more extensive list – including from our International partners and supporters.
No doubt taking the nation on a journey is exciting, but also challenging. You will never satisfy all, but you can have people work with you and not against you.
Change for the sake of change, throwing the baby out with the bath water, exerting powers that may be contradictory to the constitution, disregarding past achievements, engaging in populist rhetoric, in this context, all need to be considered unhelpful.
Much has been made of the 73% victory; This also needs to be put in context – 73% of the 65% of those who voted; another 35% who did not vote. Honeymoon periods don’t last long – Ask the former President Poroshenko.
65,000,000 Ukrainians in a unified and strategic alliance can not only make Ukraine a great state but can show the world how to transform societies. A burning example is Health reform being implemented by Dr Ulana Suprun and her team. Australia recently hosted Deputy Minister for Health Stanislav Linchevshky. In his address he spoke about not only changing process but changing the philosophy - “the mindset”. President Zelensky alluded to this in his inauguration speech.
Our reforms in education follow the same philosophy.
It seems this is what everyone sees as the key. The question is how do we do this?
There is now an opportunity, which needs to be grasped with both hands.
A newborn baby adjusts very quickly to the outside world but is very much reliant on those around it. Left on its own, it simply cries and does not grow; given adequate guidance, it invariably flourishes.
President Zelensky and his team are now likewise in the early stages of a birth process. They should come up for oxygen and adjust their position on certain issues. Other politicians, political parties, government instrumentalities and civic society generally also need to adjust to doing business in a different way ; they too need to endeavor to change the philosophy.
The slogan Ukraine above All – Україна Понад Усе – must be the driving factor.
The values and principles of Statehood must not be compromised – We must all agree on a set of values and a framework. We owe this to all who have fought for Ukraine’s independence and sovereignty . We owe it to those who went through the Orange Revolution and the Revolution of Dignity. We owe it to those on the front today and to each everyone of the over 13,000 who have died in the war with Russian in Donbas and to the veterans who have returned and have had their lives overturned because of the war,
The values, principal and standards and the agreed red line issues must be adhered to not flaunted. Ukraine has come too far in forming its identity to allow for the slightest return to any Russian involvement, influence or interference.
If so, the challenge will not doubt met by those in Ukraine and Ukrainians in the diaspora.
For some, the above might seem like resorting to old school, motherhood statements. We would argue they are the basis on which a newly, democratically elected President and his administration should build and strive for stronger and more developed Ukraine, including being Smartphone savvy.
The suggestion is to revisit recalibrate and readjust, where necessary. in the second week.
This may assist in clearing the road for a succesful Presidency which will be remembered not only for its innovation, but for acknowledging and recognition of our past, respecting accepted values which gave the President the opportunity to be democratically elected to allow him to live out his vision for Ukraine.
Stefan Romaniw
OAM ChairmanОГЛЯД ПЕРШОГО ТИЖНЯ ПРЕЗИДЕНСТВА – ВИКЛИКИ ТА МОЖЛИВОСТІ З ДРУГОГО ТИЖНЯ
(австралійська перспектива – або перспектива здалека)
Коли будь-хто обирається на високу посаду, всі мають до такої людини великі очікування.
Відповідно високопосадовцю треба мати власне бачення, виявляти свою позицію щодо будь-яких змін і реформ, які покращать поточний стан справ.
Обрання переважною більшістю приносить з собою адреналін і хвилювання. Поруч з тим, беручи на себе роль лідера, потрібно розуміти:
- не варто починати історію із себе, перекреслюючи все, що було зроблено раніше;
- потрібно зробити свій позитивний внесок, і потім залишити справи в кращому стані, ніж це було до тебе.
Із цією метою Союз українських організацій Австралії (СУОА), організація, що об’єднує українське організоване життя в Австралії, пропонує наступні коментарі стосовно першого тижня президентства Володимира Зеленського.
СУОА послала Президентові Зеленському повідомлення про визнання його перемоги, побажавши йому успіхів і стверджуючи, що волю народу слід поважати за будь-яких умов. Наша організація запропонувала Володимирові Зеленському свою підтримку:
• у забезпеченні та дотриманні всіх політичних прав і свобод;
• у боротьбі за незалежність і територіальну цілісність України;
• визнаючи державний статус української мови;
• у зміцненні досягнень декомунізації та українізації;
• визнаючи, що Росія зараз виступає агресором і небезпечним ворогом;
• на шляху до членства в Європейському Союзі й НАТО.
СУОА буде підтримувати всі ці та інші ініціативи, які будуть стимулювати зміцнення української державності та національної ідентичності. Адже на всіх нас, як сказав Президент Зеленський, покладено обов'язок вносити вклад в розбудову сильної України.
Українська громада Австралії пишається тим, що перебуваючи на відстані 20 000 км, вона виступає частиною процесу державного будівництва на своїй історичній батьківщині. Ми вважаємо, що Президент Зеленський має чітко і однозначно висловити своє бачення поточних подій, також презентувати дорожню карту для всього терміну свого перебування на найвищій державній посаді.
Адже саме президентство – це не особиста, а громадська і політична справа. Мова йде про один з найважливіших владних інститутів країни. Тому для цілого українського суспільства важливо зрозуміти, кому він служить.
Промова на інавгурації минулого понеділка мала неоднозначну реакцію. Перша частина виступу, що закликає до єдності, відповідальності, зміни мислення, була важливою. Це був виклик до всього народу: “Ми разом мусимо нести відповідальність - незалежно від того, хто який паспорт має на руках”. Фактично всі 65 мільйонів українців були запрошені до участі в розбудові держави.
Друга частина виступу, з негативними коментарями на адресу попереднього керівництва державою, закликами до відставки Кабінету Міністрів та розпуску Парламенту, виглядала дещо різкою. Адже ці заклики та оцінки могли би бути висловлені пізніше, не обов’язково під час інавгураційної промови.
Протягом першого тижня ми були свідками:
• деяких сумнівних призначень до керівництва Адміністрації Президента;
• закликів до змін виборчого законодавства, що насправді суперечили пізніше внесеному Президентом і відхиленому Верховною Радою законопроекту;
• неправомірного з погляду конституційного права розпуску Парламенту;
• незрозумілого під час війни заклику до референдуму про майбутні стосунки з Росією;
• офіційної промови Президента на ІТ форумі російською мовою з такими ж неприйнятними лайливими висловами;
Це лише деякі з питань, що ніяк не заспокоїли багатьох українців у перший тиждень нової президентської каденції. Навпаки, вони відразу почали поляризувати націю.
Далі ми стали свідками:
• петиції про відсторонення Президента (понад 50 000 підписантів протягом кількох днів;
• петиції про відсторонення голови АП – знову понад 50 000 підписантів;
• позов від народних депутатів до Конституційного суду;
• розслідування про правомірність призначення голови АП.
Деякі питання, як-от про подвійне громадянство, потребують спеціального обговорення. Велику тривогу про можливість проросійського реваншу викликає факт повернення в Україну олігархів та функціонерів часів режиму Януковича.
Останніми роками Україна надихала багатьох у всьому світі з погляду боротьби за демократичні цінності. Зокрема, останні президентські вибори стали зразковими з погляду прозорості та дотримання законодавства.
Пане Президенте, звичайно, що ніколи не можна задовольнити всіх, але краще, щоб народ працювами з Вами, а не проти Вас. Медовий місяць не триватиме дуже довго – Ви можете запитати про це у недавнього Президента Петра Порошенка.
65 000 000 українців всього світу в єдиному та стратегічному альянсі можуть зробити Україну великою державою та показати світові, як можна здійснити позитивні суспільні зміни.
Яскравим прикладом виступає реформа охорони здоров’я, яку здійснює д-р Уляна Супрун та її команда. Показово, що про зміну філософії мислення натякав у перший тиждень своєї роботи Президент Володимир Зеленський, а також заступник міністра охорони здоров’я Станіслав Лінчевський, коли ми недавно приймали його в Австралії.
Бачимо прогрес в галузі освіти та науки – знову зміна у філософії.
Ми вважаємо, що всі українські політичні сили, представники уряду, громадянського суспільства повинні вчитися працювати по-новому. Гасло «Україна понад усе» має бути рушійним чинником реформ у державі.
Ми зобов'язані всім, хто боровся за незалежність і суверенітет України. Ми зобов'язані тим, хто пройшов через Помаранчеву революцію та Революцію Гідності. Ми зобов'язані сьогодні тим, хто на фронті, і кожному з понад 13 тисяч, які загинули під час війни з росіянами на Донбасі, і ветеранам, які повернулися живими.
Подальший розвиток української держави повинен спиратися на переконливі досягнення останніх п’яти років. Не можна відступати ні кроку назад. Цінності, принципи, стандарти, правові норми, до яких прийшло українське суспільство, і які були названі своєрідними червоними лініями, не можуть ставитися під сумнів. Тим більше, неможливим є повернення будь-яких російських впливів.
Дехто буде аргументувати, що вищезазначені твердження належать до політики старої школи. Ми стверджуємо, що вони є основою, на якій новий демократично обраний Президент і його Адміністрація повинні будувати сильну незалежну Україну.
Наша пропозиція: повторно перевірити дещо з першого тижня та відрегулювати, де це необхідно, протягом другого тижня.
Такий виважений підхід може допомогти очистити дорогу для успішного президентства, що запам'ятається не тільки новаторством, але й визнанням нашого минулого. Також повагою до прийнятих політичних цінностей, які дали новому Президентові можливість бути демократично обраним, щоб реалізувати власну візію України.
Стефан Романів
Голова
Олег Короташ: "Пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками"
ph: Olga Soshenko
- Наше знайомство відбулося під час презентації Вашої нової збірки поезій «Бордель для військових» у Львові. Така екстравагантна назва чим зумовлена?
Так ми і живемо екстравагантно. Тим паче, коли моя країна стала для Європи новими Фермопілами. Прошу розуміти, що у часі війни для поета найважчий вибір – між літературою і служінням людям. Або форма, або зміст. У християнській традиції Ісуса розіпнув не вершник Понтій Пілат, а цивільне населення захопленої римлянами Юдеї, яке не могло прийняти пацифізм та ідею любові до усіх, навіть до окупантів… Війна складна: повії працюють медсестрами, а священики – капеланами. Чому так? Люди. Нагадаю з історії, що пересувні борделі були частиною армійського обозу. Гадаю, що назва моєї книжки поєднує історію давніх військових походів з християнською традицією прощення.
- Ви член Національної спілки письменників України з дуже молодого віку, якщо не помиляюся, з 21-го року. З якого віку Ви почали писати? Чи це Ваш спосіб висловлюватися? Ви пишете, коли хочете щось сказати? Коли не хочете з ніким говорити? Якщо дозволите, як виглядає сам процес творіння?
Для мене поезія – не симфонія, а радше камінь з якого треба відлущувати усе зайве. Я тоді сильно візуалізую, достоту у своєрідний спосіб. У голові починають обертатися якісь архітектурні форми типу пірамід, колон тощо, обов’язково світлого чи жовтуватого кольору. Писати я почав раптово, у тринадцять років під час навчання у школі. Чи хочу як поет щось сказати людям? Ні, це не найкраща мотивація для творчості. Я радше – уважний слухач, а текст допомагає мислити.
- Ви відноситеся до літературного покоління дев'ятдесятників і, наскільки я знаю, зовсім не були пасивним споглядачем. Що з тих доленосних для України та українців років Вам найбільше запам'яталося?
Світова дипломатія – це монструозна потвора, котрій для обертання голови у правильному напрямку потрібне століття. Коли Альфред Розенберг висловлювався за створення незалежної Української держави, німцям йшлося не про зміцнення слов’янської держави, їм потрібно було послаблювати Російську імперію шляхом відокремлення самостійних етносів. Сьогодні світові також не йдеться про добробут України, потрібно ослабити Москву, де аншлюс Криму – додатковий головний біль у Середземноморському регіоні. Я переконаний, що ці проблеми зачіпають і Грецію.
- Рівно 100 років тому світ знову розмірковував, чи йому потрібне існування незалежної країни – України. Таке враження, що нічого не змінилося, нині відбувається щось аналогічне, хоча українська нація пережила за останнє століття надто багато. На Вашу думку, світ, нарешті, переконався, що Україні – бути?
Над цим питанням думав, коли розбирався у собі: хто я, поет, але який громадянин? Націоналіст чи космополіт? Чому відбуваються війни? Чому перемагає зло? У якомусь моменті дійшов висновку, що об’єднання людства в єдину цивілізаційну модель дасть змогу вижити і працювати для розвитку високого інтелекту, який дбатиме про збереження кожного окремого етносу, як вкрай важливої планетарної ланки. Доки людство розділене – триватиме війна за виживання, сильніші народи поглинатимуть слабші, і мови, і культуру.
- Багато поетів в своїй творчості звертаються до давньогрецької міфології. З українських великими поціновувачами були, зокрема, Іван Франко та Леся Українка. Ваше звернення до античних міфів є абсолютно унікальним, несподіваним, швидше за все, без жодних аналогів. Для мене особисто — це те, що заінтригувало з першого дотику до Вашої творчості. Розкажіть будь ласка — це чийсь вплив, гарні знання, особливе ставлення?
Дякую за це запитання… Я не можу себе назвати співцем античності, якщо ми вже заговорили про українських класиків тощо. У певному сенсі – мислю грецькими культурними архетипами. Це закладено з дитинства, у якому замість казок мені розповідали легенди і міфи давньої Греції. Вочевидь аргонавти, «Іліада» та «Одіссея» для мене містять чітко фрейдистські контексти. Вже згодом я себе запитував: чому не скандинави, приміром. Відповіді не маю. Мабуть до терезів трохи доклалася і антична архітектура.
- В якомусь інтерв'ю Ви в досить оригінальний спосіб висловлюєтесь щодо поняття «Глобалізації як сучасної форми нацизму». Поясніть будь ласка, що Ви вкладаєте в нього?
Навряд чи я належу до антиглобалістів. Але дуже хочу аби глобальні процеси набули людських рис, і не мали в основі війну транснаціональних корпорацій за ресурси і сфери впливу. Поки що, з того за чим спостерігаю, можу стверджувати наступне: людство самоусуватиметься від прав і свобод та добровільно широкими колонами прямуватиме до технологічних гетто, де ваша персональна ціна, як у давні часи, вимірюватиметься рабською працею на новітніх богів.
- Що це? Небажання думати? Нездатність протистояти? Шлях найменшого спротиву – бути як всі?
Я б це назвав елементарною соціологією. Можливо, так влаштоване суспільство. Ми не можемо пояснити – чому одні народжуються з покликанням до медицини, інші до поезії, а треті мають хист до генної інженерії чи архітектури. Вочевидь пасіонарність є біологічною рівновагою Буття між математиками і маніяками.
- Ви – метафізичний поет? Поняття «метафізика» в історико-філософському аспекті має кілька значень, все ж, якщо спробувати коротко окреслити – це форма світорозуміння, метод пізнання. Що Ви вкладаєте в це поняття?
Поезія ремесло одержимих. І замикати творчість в рамки окремого стилю, жанру чи філософії надто скучно. Зрозуміло, що за світосприйняттям ви можете бути метафізиком. Звідси мій формальний атеїзм, очікування сингулярного стрибка та сумніви щодо доцільності випускати жорстоку цивілізацію людей за межі Сонячної системи. Гадаю, що метафізика – це зріла форма духовності.
- Чи назвали би Ви себе паралельно філософом?
Не знаю, можливо.
- Наскільки актуальним для Вас є все те, що робиться навколо: в країні, на планеті, у Вашому вужчому оточенні — родини, друзів?
Творчість, секс, екологія. Нормальні речі для розвинутої цивілізації.
- Однак... 2014-ий... Війна не пройшла повз Поета. Як почуває себе Поет на війні? Що каже історичний досвід про місце поета в настільки крайньому прояві соціальної небезпеки?
Я волів би не віддавати певних наказів, які віддавав будучи командиром. Я волів би не знати окремих речей, які сьогодні знаю. Поза тим стверджуватиму: Війна – це оркестрова яма поезії. Можу Вам відповісти, що для Олега Короташа – це зайвий досвід, а для української держави війна – це грандіозний шанс зробити видатний внесок у світову культуру.
- Що має бути пріоритетом для людини — творчий саморозвиток, чи зв'язок з іншими особистостями?
Людська популяція явище соціальне, де аби вижити треба перебувати у зграї. Саморозвиток дає змогу інтелектові не стати жертвою інстинктів натовпу. Обирайте.
- Психопатологія натовпу, як сказав би Микола Сядристий. Чи на неї впливає Хронос (з гр. Χρόνος – час)?
Прошу не звинувачувати мене у сексизмі, але натовп, етнос, нація – містять чітко фемінні риси. Натомість лідер, пастир, провідник – се чоловік, сила, дух і фалос. У певному сенсі ми усі є тваринами, де лідер керує прайдом і, відповідно, запліднює самок (народ) або сім’ям, або ідеями. І це дуже добре, коли цар Леонід є воїном, здатним згуртувати спартанців, а не психопатом, як Путін, який власний народ (росіян) відправив на цивілізаційне заклання.
- Чи погоджуєтеся з думкою, що кожний поет висловлює дух своєї епохи? Що загострює Ваші почуття до такої степені, щоб вони стали поезією?
Що таке епоха? В Україні вона одна, в Перу – інша. Гомер і Горацій вічні, а у нас досі соцреалізм з прагненнями першості та ідолопоклонства... Ми поверхово мислимо, шукаючи кращого поета країни, замість того аби розібратися у стилістичних особливостях авторів, що робить їх унікальними для культури. Як приклад, можу назвати двох улюблених латиноамериканських виконавців у жанрі реггетон – Don Omar і Daddy Yankee, адже вони є носіями однакового музичного стилю, але працюють у різних напрямках і це робить їх друзями, а не конкурентами.
- В церковних догмах суїцид це смертельний для душі гріх. Поясніть будь ласка глибше Ваше «І якийсь дивний борг за суїцид Ісуса сплачують християни».
Я живу у богемному середовищі з третьосортними нормами етики. Матеріальна убогість продукує убогість світоглядну і стандартами поведінки стає принцип когось зжерти, інакше з’їдять тебе. У питанні соціальної та культурної стигматизації моя країна досі перебуває у Середньовіччі. Якщо хтось прагне звести рахунки з життям – пропоную зробити це правильно: джихад. Нащо стрибати з балкону – краще підірвіться на ворожому блокпосту.
- Чи Ви плануєте завчасно? Якщо так, які Ваші плани на майбутнє? Чи є щось, чого Вам дуже бажається?
Подорож. Хочу пожити в кількох країнах, вивчати культури, історію, мови. Загалом усе, що може стати поезією.
- Вам потрібно пізнати Грецію. Запрошуємо!
Дякую. Приїжджайте в Україну.
Розмовляла Галина Маслюк.
«ЗА УКРАЇНУ, ЗА ЇЇ ДОЛЮ…»
Документальна онлайн виставка (до 140-річчя від дня народження Симона Петлюри) Центральний державний архів зарубіжної україніки …Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Т. Г. Шевченко
«Революція, що почалася за Симона Петлюри, триває далі. Його епоха не закінчилася. У житті Симона Петлюри не було романтики й загадковости, не було особливих таємниць чи шукання слави. Приятелі й вороги його бачили й знали, за що він боровся, до чого прагнув і за що загинув. Однак доба Симона Петлюри, як історичної постаті, ще не відійшла в минуле. Для нас вона — нинішня сучасність. Симон Петлюра діяв під час бурі й грози великої української революції, з якою він органічно був зв’язаний, з нею й до історії ввійшов. Скільки треба часу для завершення української революції, ми не знаємо, але ми добре знаємо, що її цикл іще не довершений. Через це не цілком довершений для нас і образ Симона Петлюри. Лише майбутні покоління дадуть повну, достойну його діла і правдиву характеристику. Нам припадає менший, але конечний обов’язок: совісно зберегти й переповісти все те, що знаємо про Симона Петлюру, про його діяльність та про його добу».(В. Іванис, «Симон Петлюра – Президент України», Торонто, 1952 р.)
Переможені, але не скорені
Запрошення на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського
Посольство України в Грецькій Республіці у співпраці з Науковим товариством історії дипломатії та міжнародних відносин (Україна) запрошують Вас 5 червня 2019 року о 17-00 на наукову сесію із вшанування 150-річчя Федора Матушевського, Першого Посла України в Греції у рамках заходів з нагоди відзначення 100-річчя української дипломатичної присутності в Греції (1919 - 2019) Адреса: Посольство України в Грецькій Республіці (2, Stephanou Delta str., Philothei, 15237, Athens) tel. 210 68 00 230 • fax. 210 68 54 154 • e-mail: emb_gr@mfa.gov.ua
Мати, матінка, матуся, Мама, мамонька, мамуся! "Українсько-Грецька Думка" вітає!
Найдорожче в світі слово
Так звучить у рідній мові:
Мати, матінка, матуся,
Мама, мамонька, мамуся!
Гринько Варвара
Найдобріша, наймиліша подія відбулася 18 травня в Українській недільній школі при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» - Свято Матері. Для кожного матуся найдорожча, найрідніша людина на землі. Тому щороку в ці теплі травневі дні в нашій школі вітаємо любих Мам.
А ще, діти готують подарунки, зроблені власними руками. Добре слово, гарна пісня також зігрівають і тішать. «Все починається з мами» - такою піснею привітали мам вихованці дитячого садочка «Рукавичка». Хлопчики подарували матусям «Мамин вальс», а старшокласниці - Хіміч Марілена, Смоляник Маріана та Харчистова Дарина - надзвичайно прекрасну та мелодійну пісню «Мама». Драб Юліана та Сторожинська Анастасія затанцювали мамам «Черевички», а на танок «Мамині долоньки» вийшла вся молодша дітвора. Найсміливіші з дітей заплели своїм матусям коси, як вони би мали їх носити в Україні, а поскакати по "протоптаній" доріжці зголосилася без винятку вся школа - діти, батьки та гості, але й вчителі.
Не залишилися осторонь вчителі та батьки нашої школи. У їхньому виконанні прозвучали поезії Бориса Олійника, Олега Орача, Степана Занько, Віктора Геращенка, М. Бакая, авторське виконання вчительки історії Ірини Пясецької. Роман Садовський викликав сльози душевним виконанням пісні «Два кольори». А «Хата моя, біла хата» прозвучала у виконанні філолога школи Любові Грабної.
Сльози смутку заблищали на очах присутніх дорослих не раз, адже всіх у далекій Україні щемно чекають найдорожчі матері. Рідна мати, рідна хата, рідна Батьківщина - стелиться туди завжди від серця нашого стежина.
Та коли наша вчителька музики Лілія Ситнікова заспівала «Мамин вальс», а дітки запросили своїх матерів до танцю - це була найзворушливіша мить. Всі закружляли в ритмі грайливого вальсу. Щастям світилися очі наших матусь. Тож бажаємо, щоб це почуття назавдли залишалося теплим, щораз новим і неповторним. Любі наші матусі, всього вам найкращого!
https://youtu.be/STV42QxdhiM
https://youtu.be/ost7tVvvoyE
https://youtu.be/94-QPd0hO3Y
https://youtu.be/xu-aC1EBlHs
https://youtu.be/hkWEBPwm_nU
О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.
О спорт! О спорт! Це просто клас! Дружіть із ним завжди. Здоров’я, юність, силу дасть І творчої снаги! Спорт стає засобом виховання тоді, коли він улюблене заняття кожного, казав наш великий педагог Василь Олександрович Сухомлинський. Тому в нашій Українській недільній школі, що при Асоціації «Українсько-Грецька Думка» вільний час в перервах між навчанням стараємось проводити рухливо, грайливо, весело! В чому ми лишень себе не пробуємо! Для хлопців, звичайно, найважливішим є футбол! Підозрюю, що вони з м’ячем і сплять?. Але теніс та бадмінтон також приваблює всіх. Через це ракетки часто стають предметом різних маленьких чвар та інтриг. А переможці цих «перегонів» гордо бігають за воланчиком чи м’ячиком, міцно стискаючи в руці ракетку.? Та все ж улюбленим видом спорту для всіх, тут мова йде не тільки про школярів, але і вчителів, - є волейбол. Тому вже на наступний навчальний рік будуємо плани займатись волейболом більш системно та серйозно. Але це поки що секрет, тому нікому не кажіть! І тренер у нас буде суперовий! Ой, це теж секрет, ну ви зрозуміли! Мовчок! ? Дівчатка ще дуже полюбляють скаканку. Малеча - різні рухливі ігри, естафети. На щастя подвір’я в нашій школі величезне, місця вистачає всім. Думаю спорт є найкращою альтернативою спогляданню мобільних телефонів, зануренню молоді в інтернет. Ех, ще би басейн нам, щоб по справжньому зануритись! Жартую, жартую. Між перервами занурюємося в науку.? А якщо серйозно, то саме спорт привчає дітей до активного способу життя. А це - запорука здоров’я! О Спорт! Ти прогрес! Ти сприяєш вдосконаленню людини – найбільш прекрасного творіння природи.П’єр де Кубертен.
Наші юні атлети в дії!
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Коли побачиш влітку в полі Червону квітку — символ волі, Згадай синів безстрашних України, Що полягли на землях Батьківщини. Марія Устинчук
Шкільне життя в Українській недільній школі при Асоціації "Українсько-Грецька Думка" завжди цікаве та насичене. Суботній день, наче калейдоскоп подій, тільки поспівай!
Тому, день 11 травня розпочався зі згадки про подію, що відзначалася 8 травня - завершення Другої світової війни. 74 роки минуло з того часу, як фашистська Німеччина підписала Акт капітуляції. Мільйони українців було знищено в ті страшні роки. Квітка червоного маку стала символом жертв війни в Україні. Школярі дізналися про українського воїна Миколу Шевеля, загиблого під час звільнення Греції від нацизму і похованого на Союзницькому військовому цвинтарі в Алімосі (Аттика). Хвилиною мовчання учні, вчителі та гості школи вшанували пам’ять полеглих не тільки у Другій світовій, але й у сьогоднішній російсько-українській війні.
Пам’ятаємо! Перемагаємо!
Однак, у цю суботу в школі були гості. Пан Юрій Вішневський, мореходець, який об’їхав увесь світ, та юний мандрівник - Станіслав Стратан, який здійснив пішу подорож з України до Греції. Отже наступною цікавинкою сьогоднішнього дня став відкритий урок географії «Мандруємо світом». Вчителька Олена Хіміч, підводячи підсумки вивченого протягом року, запросила пана Юрія поділитися з дітками враженнями від своїх подорожей. Розповідь мореходця була дуже захоплюючою, і без того грайливу уяву наших вихованців збуджували цікаві пригоди та невідомі таємниці нашої планети. Тому пана Юрія засипали новими та новими запитаннями. Мабуть, вперше закінчувати урок дітям не хотілося. По тому як блищали очі у хлопців, можна зробити висновок, що їхні мрії та плани явно збагатилися. Пан Вішневський підняв ще одну проблему сучасності - екологічне забруднення морів та океанів. Виявляється, існує величезний плавучий острів з пластикових відходів, що викидаються в океан. Величина острова просто вражає - майже як пів Австралії.
Тому наступна подія, яка відбулася в нашій школі - підготовка до Дня вишиванки, але в світлі екологічної проблеми нашої планети - тісно пов’язана з екологією. Ідея зробити вишиванку-пано з пластмасових кришечок народилася давно. Діти збирали протягом останнього півріччя закруточки від води, кока-коли та інших напоїв. А після шокуючих фактів забруднення цивілізацією навколишнього середовища, думка альтернативного використання пластикових відходів, втілилася на практиці в нашій маленькій шкільній спільноті.
Шкільна майстерня знову запрацювала. Всі, від маленького до великого, були задіяні: розфасовували кришечки за кольорами, обговорювали орнамент, клеїли. Спільна праця завжди допомагає згуртуватись, вчить дітей прислухатися один одного, виробляє вміння гармонійно жити і співпрацювати в суспільстві. А ще діти мали змогу вивчати українську вишивку, познайомитися зі специфікою орнаментів з різних регіонів України. Тому малюнок до нашого пано вибирали та придумували самі. Творча думка повинна бути вільною, не загнаною в якісь рамки, тільки тоді буде розвиток. І результати цієї спільної праці були дуже непогані.
На цьому бурхливий шкільний день ще не закінчився - попереду була підготовка до Маминого свята. Але про це вже розповімо в наступному дописі. Шкільні будні бувають різними, але нудними не бувають ніколи.
Точно не в нашій школі!
